Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

02.11.2008 11:42

Комуніст із серцем українця-патріота


Іллюстрація до новини ""
Фото: Людмила ТАРАНЕНКО
Політик, військовий діяч, потім петлюрівський розвідник у ЧК – такий шлях пройшов Олександр Грудницький.

Олександр Грудницький – із тих історичних постатей, які свого часу буквально гриміли на Черкащині, та й в усій Україні, а потім, після несправедливої страти, були надовго забуті.

Полтавець за народженням, Грудницький (1892–1921) виявив свій політичний і військовий талант головним чином на Золотоніщині. Сюди доля привела його в бурхливі 1917-1918 роки. Тут колишній студент Київського комерційного інституту учителює і одночасно працює в антигетьманському підпіллі. Не знаючи про це, гетьманський полтавський губернський комендант призначив Грудницького повітовим ад’ютантом при коменданті Золотоніського повіту Пархоменкові. Але тільки-но до Золотоноші прибули війська Директорії, як Грудницький оголосив про ліквідацію гетьманського уряду в Золотоноші і в повіті. Сам же очолив Золотоніський ревком, а згодом – повітвиконком, орієнтуючись на Директорію УНР.

У січні 1919 року він уже орієнтується на радянську владу. Зблокувався з ватажком місцевих комуністів 20-річним Антоном Богунським (Шарим), який організував повстанський загін у Золотоноші. Зійшлися вони на платформі "українського більшовизму" ще під час антигетьманського підпілля.

Заручившись підтримкою селянства, Грудницький скликає 4 січня 1919 року робітничо-селянський з’їзд повіту, а 25 березня проводить повітовий з’їзд рад у Золотоноші, який вітав "робітничо-селянський уряд України" і висловлював йому довіру. Документи з’їзду свідчать, що він застерігає від політики російського великодержавництва. На з’їзді комуніста Грудницького було обрано головою повітвиконкому.

Грудницький входив до лівого крила Української соціал-демократичної робочої партії. Тривалий час йому вдавалося приховувати свої "націонал-більшовицькі" погляди, але вони вийшли на поверхню після мітингу, який відбувся 2 квітня 1919 року в Переяславі, в розташуванні 1-го Золотоніського полку червоної бригади Богунського. У відозві мітингу, підписаній Богунським і Грудницьким, містилася вимога, щоб Україна була "незалежною національно-культурно-економічно, а щодо федерації, то таке повинно бути вільно, тобто без всякого примусу і гніту з боку інших націй". Крім того, у документі йшлося, що "влада на Україні повинна бути в місцевих людей, українців, всіх живучих на Україні, нам не потрібні окупанти та спекулянти на комунізмі".

Після появи цього документа Грудницькому довелося перейти на нелегальне становище. Богунський, злякавшись більшовиків, відсторонився від Грудницького й навіть, прибувши в Золотоношу, наказав його заарештувати. Командувачу Укрфронту Антонову-Овсієнку Богунський сказав, що вступив у спілку з Грудницьким навмисне, щоб вивідати секретну інформацію про повстання проти більшовиків. Та це Богунському не допомогло – у липні в Полтаві його розстріляли.

Тим часом Грудницький у квітні 1919 року в Каневі проголосив себе головою українського Раднаркому на противагу більшовицькому на чолі з Раковським. У цей час Грудницький шукав політичних контактів з українськими повстанцями, яких хотів підпорядкувати своєму Центрревкому, з одного боку і з Петлюрою – з другого.

У травні цього ж року в Переяславі відбулася нарада повстанських ватажків, української місцевої інтелігенції, представників Петлюри й навіть червоних старшин. На цій нараді Грудницький виступив з повідомленням про наявність під Києвом партизансько-повстанських загонів і запропонував свій план захоплення Києва. Чекісти, які були присутні на нараді, повідомили про виступ Грудницького "нагору", й після цього його заходилися активно розшукувати.

Літо 1919 року Олександр Грудницький проводить у підпіллі, збираючи сили і розмірковуючи над подальшими діями. Вступає в Українську компартію (боротьбістів), а наприкінці року приєднується до боротьбістського партизанського з’єднання під проводом Лісовика, Матяша і Очія.

Восени 1919 року Грудницький разом із Лісовим веде переговори із Махном про створення української Червоної армії, щоб запобігти більшовицькій окупації України. В Катеринославі редагує кілька газет, у яких веде дискусію з більшовиками з національного читання.

...Навесні 1920 року доля закидає його в Харків. "Покаявшись", Грудницький навіть іде на службу в ЧК, входить в команду Капустянського, яка вела боротьбу з "петлюрівщиною". Але одночасно... зв’язується з петлюрівським підпіллям і з урядом Петлюри. Після таємних зборів представників українських партій, що відбулися 18 березня 1921 року, Грудницький стає уповноваженим у військових справах Всеукраїнського центрального повстанського комітету. Втім, майже одразу передає командування Юрію Мордашевичу.

Чекісти майже одразу довідалися про Центрповстанком. На початку травня 1921 року Капустянський наказав Грудницькому повідомити червоноармійському батальйону на ст. Бородянка про місцезнаходження загону Мордашевича. Це була провокація, але Грудницький усе зрозумів і встиг зникнути.

Навесні 1921 року Петлюра призначив Грудницького своїм представником ("делегатом у військових справах") на Лівобережжі. Туди, під прізвищем Куниця, він і виїхав. Працював у Полтаві в залізничному кооперативі. Але його викрили і в серпні того ж 1921 року засудили до розстрілу...

Підготував: Ольга МАЗУРЕНКО
Джерело: Прес-Центр