Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

05.10.2008 16:05

"Я не бидло, я – українець!"


Іллюстрація до новини ""
Звенигородець Пантелеймон Блонський ще у 1933 році заявив про голодомор як про геноцид проти українців.

Про його вислови на зборах, листи про голод до офіційних органів, безсумнівно, знали і в тому ж тридцять третьому. Але навіть у час найжорстокіших репресій тридцять сьомого він не потрапив у невід енкавеесівців. І тільки в тридцять дев'ятому, коли йшов процес возз'єднання українських земель, коли був підписаний пакт про ненапад з Німеччиною, "органи" у Звенигородці згадали про самотнього, всіма забутого пенсіонера, який і серед людей з'являвся рідко.

Чим міг він зашкодити державі, яку вів "вождь усіх народів" від перемоги до перемоги? При появі якого на кіноекрані всі вставали і гаряче аплодували. Всі... крім одного – напівсліпого, 1876 року народження, зовсім облисілого колишнього лікаря-окуліста, добре знаного у містечку.

Від університету до чекістського "льоху"

Пантелеймон Йосипович ще до революції об'єднував селян у їхній боротьбі за свої права, за землю, за що був арештований в 1900, 1905, 1906, 1917 роках. Під час утворення Центральної ради селяни обрали його своїм посланцем на установчі збори. Тут він і познайомився з Винниченком, Грушевським, Петлюрою. Але їхнім прихильником не став. Як не став і супротивником. Він любив Україну й любив свій народ, і був надто далеким від всіляких політичних інтриг.

Пантелеймон Блонський просто жив за традицією сім'ї, яка ніколи не схилялась перед чільниками світу сього. Батько його був бідняком, у сім'ї – сім ротів. Але він зміг дати освіту всім. Зокрема, Пантелеймон як найстарший закінчив духовну семінарію. Потім вступив до Київського медінституту, але через революційну діяльність змушений був перевестися у Варшавський інститут. Після закінчення повернувся в рідні місця. Безкомпромісний характер кидав уродженця села Андріївка на Кам'янець-Подільщині із одного міста в інше. Тільки на Черкащині він працював земським лікарем то в Каневі, то у Городищі, то в Черкасах, то у Ротмистрівці, то в Корсуні.

Перше знайомство із носіями шкіряних курток, підперезаних пасками з маузерами, відбулося в 1919 році у Черкасах. Правда, просидів у льосі лише два тижні. Врятував випадок – дружині одного з районних чекістів потрібен був лікар-окуліст. В окрузі, крім опального Блонського, такого спеціаліста не було, от і випустили. Та ненадовго. В 1921 році знову потрапив під слідство. У 1929 році "недремне око" знову запросило "до льоху". У тридцять сьомому репресували сина Тараса, який працював електриком аж у Пермі.

Невгамовний "дивак"

Здавалося, побувавши у "льосі", дякуй долі, що залишився живим. Так ні, не вгомониться. Приміром, на зборах медиків підніметься і скаже завідувачці Охматдиту Поліні Каневській:

– Живеш в Україні – знай мову народу, з яким спілкуєшся.

– Я ж лікар з вищою освітою – і українська термінологія відсутня, – виправдовується Каневська. – Я ж не мужичка якась. Я лікар.

– Є і термінологія, є все, – твердить своє Блонський. – Є лише ваша зневага до народу

Або у ЦК КПУ пише скаргу за скаргою: "Про падіж худоби кричать, а про масову загибель українських селян – повне мовчання, наче йдеться про осінню загибель мух". Виступаючи в 1933 році на профзборах, Блонський йде ще далі: "Що ви нам замулюєте очі, кого ви хочете зробити дурним? Скажіть правду – ми дожилися до того, що стали жадними до шматка хліба. Ми голодні, голі й босі, навіщо нам агітація – це все неправда".

Блонський не боявся арешту – знайомим казав, що, мовляв, сидів один раз, другий, третій посидить, ще й четвертий, але все одно казатиме правду. "Багато хто на моєму боці", – додавав він.

У листі до Комінтерну Пантелеймон Йосипович пише: "Перша причина цього голоду є злочинне невміле, а то й зумисне шкідницьке проведення в життя в Україні політики, ... погляд на хохлів як на контрреволюційне плем'я, як на плем'я нижче... У 1921 році держава, будучи дуже бідною, значно більше робила для голодних волжан, яким, до речі, багато допомогли тоді українські селяни, що нині вимирають з голоду". "Якщо правда, що масами гинуть з голоду тільки селяни УРСР, а РРФСР тільки на Північному Кавказі, в Краснодарському краї, де більшість селян також українці, то ясно, що тут... не витравлений революцією погляд на хохлів як на нижче плем'я, вимирання якого корисне справі соціалізму..."

Не боявся Блонський і висловлюватися на захист української культури. 17 липня 1939 року в одній розмові він зазначив: "Не можу зрозуміти, як можна викинути з історії української літератури таких письменників, як Винниченко та інші". "От ви беріть читайте твори українською мовою, – говорив Пантелеймон Йосипович. – Скільки прекрасного, багатогранного в нашій рідній мові!.."

20 вересня 1939 року, коли Червона Армія перейшла кордон з Польщею, Блонський, за доносом сексота, з іронією сказав: "Ми чужу землю не хочемо – цікаво, як події розгорнулися, йдемо з Німеччиною чи ні?"

І навіть потрапивши "в льох" каральних органів у тридцять дев'ятому, лікар-бунтівник не здається. Він відверто кидає виклик слідчому: "Сьогодні не тридцять сьомий. По-друге, я не порушую Конституцію. Маю свої погляди. Я не бидло. Я – українець".

Заслати "на перевиховання"

Щоб "протверезити" непокірного, начальник слідчого відділення на рапорті про поведінку Блонського розмашистим почерком напише резолюцію: "В карцер, доки не порозумнішає"...

І вже на 19-й день після арешту з'являється обвинувальний вирок. А невдовзі і постанова Особливої наради НКВС – заслати в Комі АРСР на "перевиховання". Знаючи, що в суворих умовах на лісоповалах престарілий окуліст довго не витримає, обмежилися лише п'ятьма роками... Подальша доля Пантелеймона Блонського нам не відома.

Доля бунтівного лікаря була лише початком нового витка репресій проти національно свідомих земляків Тараса Шевченка. Починаючи з "дозованих" арештів у 1939 році, дедалі активніше у 1940–1941 роках на Черкащині відбувалися "зачистки" від можливих "контрреволюційних" націоналістичних елементів, які завершилися арештами десятків директорів шкіл, учителів, вчених. Під цю "зачистку" потрапив і всесвітньо відомий вчений, поет Агатангел Кримський.

Підготував: Валентина ЖУК
Джерело: Прес-Центр