Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

27.09.2008 13:50

Мюнхенська змова


Іллюстрація до новини "Гітлер і Чемберлен у Мюнхені, 1938 рік"
Гітлер і Чемберлен у Мюнхені, 1938 рік
Фото: http://www.hronos.km.ru
70 років тому західні демократії за рахунок маленької Чехословаччини спробували "замирити агресора".

Звернути увагу міжнародного співтовариства на "жахливі умови життя наших побратимів" у маленькій сусідній державі закликав свій парламент лідер нації.

За кілька місяців права національної меншини в сусідній демократичній державі було "захищено" – шляхом відриву від неї спірних територій. Йдеться не про визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії, а про давніші події – відторгнення гітлерівцями у 1938 році від Чехословаччини населеної німцями Судетської області...

Розвал Австро-Угорської імперії після Першої світової війни потягнув за собою цілу низку проблем. Кордони між новоутвореними державами часто проводилися на підставі меж традиційних історичних областей, без урахування етнічного складу населення. Так до новоутвореної Чехословаччини відійшли порубіжні з Німеччиною і Австрією території, населені переважно німцями. Крім того, частина німців проживала і в Закарпатській Україні, яка теж належала Чехословаччині.

Демократично налаштована влада Чехословаччини в цілому поблажливо ставилася до культурної й навіть політичної автономії своїх національних меншин. Німці мали свої школи, університет, навіть політичні партії. У Чехословацькому парламенті німецькі депутати мали право виступати рідною мовою. Але сепаратистські ідеї в німецькомовному середовищі все одно не вщухали – їх уміло підігрівали агенти сусідньої держави – гітлерівської Німеччини.

Промислово розвинута Судетська область була для Німеччини, яка вже анексувала цілу країну, Австрію, ласим шматочком. З подачі Гітлера Судетсько-німецька партія Конрада Генлейна постійно заявляла про утиски прав місцевих німців з боку чехословацького уряду. Це дало підстави Гітлерові в лютому 1938 року звернутися до рейхстагу із закликом "звернути увагу на жахливі умови життя німецьких побратимів у Чехословаччині". До німецько-чехословацького кордону почали висуватися частини Вермахту. Одночасно партія Генлейна висунула до чехословацького уряду вимогу автономії і проведення в Судетській області референдуму про приєднання до Німеччини.

Розуміючи небезпеку того, що відбувається, уряд Чехословаччини на чолі з президентом Едвардом Бенешем оголосив часткову мобілізацію і стягнув війська до німецького кордону. Про свій протест щодо дій Німеччини заявили Франція і СРСР. Велика Британія погодилася бути посередником при переговорах між Генлейном і урядом Чехословаччини.

Після кількох місяців безплідних перемовин, у вересні 1938 року люди Генлейна розпочали масові заворушення в прикордонних районах. Це змусило уряд оголосити там воєнний стан.

Тим часом Франція і Велика Британія, які давали гарантії Чехословаччині гарантії недоторканності її території, опинилися під загрозою виконання своїх обіцянок, а отже – війни з Німеччиною. "Якою жахливою, фантастичною і неправдоподібною здається саме думка про те, що ми мусимо тут, у себе, копати траншеї і приміряти протигази лише тому, що в одній далекій країні посварилися між собою люди, про яких нам нічого не відомо" – у паніці сказав прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен. Саме він виступив головним ініціатором політики "замирення агресора" – передачі Гітлеру Судетської області в обмін на його обіцянку на цьому зупинитися. Незабаром відбулася зустріч Чемберлена з Гітлером, під час якої останній говорив, що не хоче війни, а хоче тільки у Чехословаччині "забезпечити право націй на самовизначення". Фюрер також обіцяв гарантувати безпеку решті Чехословаччини.

29 вересня в Мюнхені з ініціативи Гітлера відбулася його зустріч з главами урядів Великої Британії – Чемберленом, Франції – Деладьє й Італії – Муссоліні. Досягши домовленості, керівники "великих держав" у ніч проти 30 вересня запросили й представників Чехословаччини. Їм було сказано, що долю Судетів вирішено – вони переходять до Німеччини. Крім того, чехословаків було застережено від пошуку допомоги в СРСР – у цьому разі Захід жодних гарантій Чехословаччині не давав.

Чехословаччина, яка мала одну з найсильніших армій у Європі, мусила підкоритися. Але відторгненням Судетської області справа не закінчилася. 1 жовтня 1938 року сусідня Польща поставила ультимативну вимогу передати їй спірну Тешинську область. Чехословацький уряд, ніким не підтриманий, мусив підкоритися. 7 жовтня автономію було надано Словаччині, а 8 жовтня – Закарпатській Україні (останню з дозволу Німеччини й Італії незабаром присвоїла Угорщина). У березні 1939 року Німеччина окупувала те, що залишилося від Чехословаччини, перетворивши її на свій протекторат Богемія і Моравія...

Захопленою в Чехословаччині зброєю Гітлер озброїв 5 танкових дивізій із 21-ої, які брали участь у нападі на СРСР.

Підготував: Юрій КИЛИМНИК
Джерело: Прес-Центр