Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

30.05.2008 12:11

Славетні Лебединцеви


Іллюстрація до новини "Засновник
Засновник "Київської старовини" Петро Гаврилович Лебединцев
Фото: надав Ігор ЩЕРБАК
Городищенський рід дав світові відомих священиків, істориків і навіть... винахідника американської водневої бомби.

Лебединцеви, найімовірніше, були нащадками осавули Війська Запорозького Семена Лебединця, котрий згадується в одному з документів Запорозького коша від 1752 року. Козак Василь Лебединцев мав на Черкащині 500 десятин землі, однак його нащадки втратили разом і волю, і землю. З дванадцяти його синів лише двоє змогли вибитися у люди. Сидір подався у солдати і дослужився до майора, а пасинок Григорій пішов духовним шляхом і став священиком у Зеленій Діброві.

Тут він одружився з донькою першого священика цього села Марфою Михайлівною Ільяшевичевою. У 1777 році князь Любомирський подарував його церкві 5 десятин землі. Син отця Григорія Гавриїл у 1826 році успадкував батькову церкву в Зеленій Діброві, мав 8 дітей.

Нові господарі села відібрали в священика землю. Тому великій сім’ї довелося вести злиденне життя. Проте п’ятеро його синів (Арсен, Петро, Феофан, Данило й Андрій) не злякалися труднощів і теж вирішили стати священиками, вступили до Богуславського духовного училища.

До училища дітей сільського священика возили кріпаки пана Енгельгардта, зокрема й Тарас Шевченко. У спогадах про нього Петро Лебединцев писав: "Мовчки я прозівав, що в мене на козлах сидить український геній, що поганяв булану, широкохвосту кобилу…"

Згодом Петро Гаврилович посильно допомагав своєму рідному селу. Передав на будівництво нової церкви власних 500 карбованців. Ще стільки ж дав на будівництво нової школи. Заповів на утримання вчителя 30 десятин землі, яку придбав у селі Калинове Черкаського повіту.

Усі брати Лебединцеви стали відомими священиками, релігійними діячами. Але найбільше прославилися двоє з них – Петро і Феофан.

Нещодавно сільський голова Зеленої Діброви Ігор Щербак висловив ідею встановити меморіальну плиту на місці, де у ХІХ столітті була хата Лебединцевих. Якби тільки знайти меценатів, які б допомогли здійснити задумане.

Петро Лебединцев (1819–1896)

Петро Лебединцев – український історик, археолог, релігійний діяч, журналіст, автор багатьох праць зі стародавньої історії та археології Києва. Разом із братом Феофаном був засновником журналу "Київська старовина" (перше число побачило світ 1884 року). Редагував його упродовж 15 років. Часопис став багатотомною історією України, справжньою українознавчою енциклопедією. Навіть через багато років видання не втратило своєї пізнавальної цінності, його й досі активно використовують як авторитетне джерело наукової інформації.

У травні 1861 року отець Петро відслужив панахиду над труною Тараса Шевченка, опублікував спогади про поета. Протягом 30 років був протоієреєм Києво-Печерської лаври. Свою книгозбірню заповів духовній академії та єпархіальній бібліотеці.

Феофан Лебединцев (1828–1888)

Феофан Лебединцев вищу освіту здобув у Київській духовній академії, згодом тут і викладав. Написав багато цінних наукових досліджень з історії України.

Був знайомий з Тарасом Шевченком, мав подарований поетом "Кобзар". Дослідники говорять, що поет читав наукові праці земляка, а проповідь "Про ярмарки" вважав зразком учительської мови з селянами. Феофан Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, власні спогади, листування з ним… Помер видатний учений, педагог і культурний діяч у день свого шістдесятиріччя – 24 березня 1888 року. Його дружина Юлія була хрещеною матір’ю Михайла Грушевського.

Діяльність нащадків

Наступні покоління Лебединцевих також залишили помітний слід в історії. Костянтин Феофанович Лебединцев був педагогом, автором підручників з алгебри. З 1919 року працював у Наркомпросі України, викладав у середніх та вищих навчальних закладах Києва.

Всеволод Арсенович Лебединцев став астрономом, працював у Пулковській обсерваторії. Був поліглотом, працював у Італії та Іспанії. Потім захопився революційною боротьбою. Брав участь у терористичному акті та був арештований. Після його страти у 1908 році були знайдені передсмертні записки, що розкривали нову концепцію світоутворення.

Джордж Гамов (1904–1968)

Внук Арсена Лебединцева по материнській лінії Георгій (Джордж) Гамов – видатний радянський, а згодом – американський науковець.

Народився в Одесі. Уже у 24 роки він виконав роботу нобелівського рівня, розробив теорію альфа-розпаду, одного з чотирьох видів радіоактивності. У 28 років став наймолодшим членом-кореспондентом Академії наук СРСР за всю історію її існування. У 1933 році не повернувся із зарубіжного відрядження. Був професором Вашингтонського університету. Брав участь у розробці американської водневої бомби. Здійснив видатні відкриття у астрофізиці й космогонії. Розробив теорію "гарячого Всесвіту", з якої витікало існування реліктового випромінювання, яке утворилося в момент Великого Вибуху. 1954 року Гамов уперше поставив проблему генетичного коду.

Підготував: Володимир ЧОС
Джерело: Прес-Центр