Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

25.05.2008 09:55

Ігор Забудський: Сосни – мандрівки – сосни


Іллюстрація до новини "Серед шанувальників творчості Ігоря Забудського ця картина – улюблена"
Серед шанувальників творчості Ігоря Забудського ця картина – улюблена
Фото: з мал. Ігоря ЗАБУДСЬКОГО
Черкасця Ігоря Забудського упевнено можна назвати відомим художником. І поетом, адже за збірку "Завтра моє" він отримав престижну, і не тільки на Черкащині, премію імені Василя Симоненка. А його розкішні соснові пейзажі мають у своїх приватних колекціях поважні українські банкіри.

Сам Ігор – приязна й легка у спілкуванні людина, що цінує хороший жарт, оптимістичний настрій. Його сосни аж пашать теплом, світлом, сонцем, силою і здоров’ям. Це і приваблює цінителів його творчості, бо навколо себе варто розташовувати радісні речі, що здатні дарувати добру енергію, а не перетворювати свою оселю на притулок смутку й сліз.

Він любить подорожувати. Щойно Ігор повернувся з Києва, де вітав з днем народження свого молодшого брата В’ячеслава – науковця, кандидата фізико-математичних наук. У кінці травня його як переможця Міжнародної мистецької премії "Філантроп" хочуть бачити в Москві. До речі, головою журі цього конкурсу є людина-легенда, народний артист СРСР Йосип Кобзон. Хотілося б, звісно, поговорити душевно з Йосипом Давидовичем, але доведеться цю мандрівку скасувати. До Москви художнику довелося б їхати у супроводі великого почту. Чому?

Гріючись біля сосон на його картинах, читаючи рядки Ігоревих світлих поезій, люди потім вражено і недовірливо сприймають ту обставину, що автор з дитинства прикутий до ліжка. Ігор не любить згадувати той день. Найближчим часом вийде друком його перша поетична автобіографічна книга "Малюнки долі", а відтак допитливим журналістам і шанувальникам своєї творчості пан Забудський буде простягати це видання, мовляв, читайте, там усе сказано.

– Якби пройшов я те нещасливе місце на якусь секунду раніше чи пізніше! Якби не з’явився у ту саму мить автобус! І все було б зовсім по-іншому! – ще бідкається він інколи, але голос спокійний. Відболіло. А спершу...

Було йому десять років. І повертався він зі школи образотворчого мистецтва. Дорожня аварія, жах, лікарі, враз посивілі батько й мати. Потім суди, байдужі до майбутньої долі хлопчика. Справа дійшла нарешті до судді Володимира Олійника, який хоч і відстояв справедливість, але ж не у волі людській повернути події і час у зворотному напрямку.

Мама Ліна Марківна, тато Володимир Васильович, молодший брат – уся сім’я Забудських – тримали оборону від страшних супутників біди: відчаю, зневіри, розпачу... У Ігоря знайшлося, певно, чимало янголів-охоронців на небі і на землі. Друзів він теж вважає такими янголами. Список же друзів у нього вельми цікавий...

Міцні сосни у Сокирному, куди Ігоря вивозили на відпочинок та на етюди, вражали силою і красою. Повертаючись "на зимні квартири", художник марив соснами, уявляв їх до найдрібнішої деталі, до мікроскопічного малюнка кори. Тоді він заочно навчався у Московському університеті народних мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва за спеціальністю "Графіка". Почав малювати пером та кольоровою тушшю, яка вироблялася тоді у Прибалтиці. Додавав відтінки спеціальними олівцями, які друзі привозили з-за кордону. А коли опанував нелегкий труд дрібного штрихування, картини набули об’єму, почали "дихати". Власне, це і є ноу-хау у малюванні, власний неповторний стиль.

Перший альбом своїх робіт художник зміг видати завдяки другові. Саме так він називає Бориса Райкова. Якщо багато людей щороку 31 грудня разом із друзями ходить у лазню, то вже п’ятнадцять років поспіль у останній день року Борис Сергійович приїжджає у гості до Ігоря Володимировича. Така усталена традиція. Говорять про все на світі і, звісно ж, діляться планами на майбутнє.

Ігорю 48 років. Але він каже: "Знаєш, у мене таке враження, що все моє життя і творчість були тільки підготовкою до чогось головного, справжнього. І скоро воно розпочнеться..."

Підготував: Валентина МОЗГОВА
Джерело: Прес-Центр