Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

09.03.2008 14:44

Поміщик Енгельгардт


Іллюстрація до новини "Будинок Енгельгардта у Будищі"
Будинок Енгельгардта у Будищі
Фото: надав Володимир Чос
Зі шкільної парти ми чули скупі згадки, що малий Тарас Шевченко служив козачком у пана Павла Енгельгардта. Детальніше про долю цього поміщика з ідеологічних міркувань не розповідали…

Крадена дружина і незаконні діти

Дійсному статському раднику, графу Василю Васильовичу Енгельгардту належав обширний маєток на Черкащині. Села Вільшана, Тарасівка, Зелена Діброва, Вербівка, Воронівка і Сегединці він отримав у спадок від свого родича – пресвітлого князя Григорія Потьомкіна-Таврійського. А села Кирилівка, Гнилець, Петрики, Моринці і Пединівка – прикупив. Останні роки свого життя Василь Енгельгардт провів у Вільшані. Тут мав великий дерев’яний будинок з тінистим парком. Управителем земель був колишній Енгельгардтів однополчанин, ротмістр у відставці Михайло Дмитренко. Завдяки їм церкви у селах маєтку були православними, учнів навчали читати Псалтир слов’янською мовою. Це у той час, коли приходські школи в Україні були переважно польськими з латинським навчанням.

У молоді роки Василь Енгельгардт закохався у польську княжну. Щоб поєднати з нею долю, навіть викрав її з дівочого монастиря. До кінця життя вони так і не отримали дозволу на офіційний шлюб. Це не завадило їм народити трьох синів і двох доньок. Коли цивільна дружина померла, її поховали в с. Кирилівка, з північного боку церкви. А ось діти завжди носили неприємне тавро незаконнонароджених.

Зоряний час

Один із синів, Павло Енгельгардт, народився 5 лютого 1798 року. У семирічному віці його віддали пажем до імператорського двору. Через десять років вступив на військову службу й дослужився до генеральського звання.

Потрапивши на службу у Вільно (Вільнюс), у 1823 році він познайомився на балу з 18-річною красунею-баронесою Софі Енгельгардт, дочкою генерал-лейтенанта Герхардта Енгельгардта, курляндського барона, далекого родича. Він освідчився в коханні, попросив руки красуні. Весілля зіграли у Вільшанському маєтку Енгельгардтів. У наступні 10 років у них народилося 4 сини та 3 доньки.

Новий власник

1828 року на 51 році життя помер Василь Енгельгардт. Він був чи не найбагатшою людиною України. Спадкоємці поділили між собою обширний маєток. Вільшанський кущ перейшов до сестри покійного Олександри Браницької. А колись придбані села з капіталами були поділені між синами. Наймолодший з братів Павло Енгельгардт став власником Кирилівки, кількох сусідніх сіл та 17 тисяч кріпаків. Успадкував від батька понад 3 мільйони карбованців.

Отримавши спадок, Енгельгардти приїхали вступати в законні права. Одноповерховий будинок для сім’ї нового поміщика облаштували у с. Будище. Почали набирати штат прислуги. З-поміж інших селянських дітей узяли й 14-річного Тараса Шевченка, за яким помітили здібності до малювання.

Столичне життя

Восени 1829 року Павло Енгельгардт був призначений третім ад’ютантом до колишнього батькового однополчанина, а нині Віленського генерал-губернатора 75-літнього Олександра Римського-Корсакова. З собою взяв молодих кріпаків. У Вільно Енгельгардт віддав Шевченка на навчання художнику-портретисту Йогану Лампі, домовився про уроки у професора Янаса Рустемаса.

Згодом Енгельгардт отримав посаду в Санкт-Петербурзі – ад’ютанта у герцога Вюртембергського.

Взимку Павло Енгельгардт виїхав до столиці, щоб оформити призначення та підшукати житло. Щоб розмалювати апартаменти, запросив кімнатного живописця Василя Ширяєва. З ним також уклав контракт щодо подальшого навчання Шевченка.

Перші в житті гонорари Тарас отримав, малюючи портрети приятелів Енгельгардта. Пан інколи нагороджував срібним карбованцем. Напевно, він був непоганим психологом і вважав, що фінансове заохочення необхідне навіть кріпакові.

У 1833 році Шевченко робить акварельний портрет Енгельгардта. Малюнок був розміром 10,3х8,4 см. Вірогідно, пан хотів комусь подарувати своє зображення на згадку…

Найвигідніша оборудка

Одного приємного весняного дня 1837 року до Павла Енгельгардта завітав поважний гість – відомий художник Карл Брюллов. З подачі гостя, почали розмовляти про людяність, безкорисливість та інші високі матерії. Потім бесіда стала конкретнішою. Брюллов попросив: будьте людиною – звільніть Шевченка! Сподівався, що співбесідник не наважиться йому відмовити. Однак Енгельгардт заявив, що прекрасно знає, наскільки талановитий його кріпак. Тараса не можна відпустити на усі чотири сторони, ніби звичайного парубка! Відтак погодився лише за добрі гроші. Брюллова такий бізнес-підхід надзвичайно обурив. У колі друзів він почав називати Енгельгардта "найбільшою свинею в пантофлях" та "амфібією". Далі була історія, відома кожному зі шкільних підручників...

Помер Павло Енгельгардт 30 грудня 1849 року. На Черкащині від маєтку Енгельгардта вціліла будівля літньої дачі, приміщення, де працювали управитель і челядь, винний льох. Збереглися два дуби, яким приблизно по 600 і 800 років.

Підготував: Володимир ЧОС
Джерело: Прес-Центр