Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

10.09.2006 11:15

Блокада Ленінграда


Іллюстрація до новини "Радянський плакат 1941—1943 рр."
Радянський плакат 1941—1943 рр.
Фото: http://www.ru.wikipedia.org
Найстрашніша в історії облога міста тривала 871 день.

Улітку 1941 року на Ленінграда насувалась гітлерівська група армій "Північ". 30 серпня було перерізано останню залізницю, що сполучає місто з країною. 8 вересня 1941 року фашисти захопили біля витоку Неви місто Шліссельбург, оточивши Ленінград із суші. Почалася 871-денна блокада Ленінграда.

На момент встановлення блокади в місті та передмістях було майже 3 млн осіб, у тому числі більше 400 тис. дітей. У вересні 1941-го, коли почалися систематичні бомбардування, обстріли й пожежі, багато хто хотів виїхати, але шляхи вже були відрізані.

Коли обласне управління НКВС провело обстеження стану зберігання недоторканного запасу, з’ясувалося, що більша його частина, через погані умови зберігання, зіпсувалася. Але цього запасу все одно б не вистачило: він був розрахований на кілька тижнів. До того ж, німці нещадно бомбардували склади продовольства.

На початку вересня в Ленінграді було введено продовольчі картки. Але норми видачі хліба за ними постійно знижувалися. У листопаді робітники та інженерно-технічні працівники одержували по картках лише 250 грамів хліба на добу, всі решта – по 125 грамів. Розпочався страшний голод. Запаси, зроблені в сім’ях, швидко закінчилися. З’їли всю гірчицю й борошняний пил, призначений для клеєння шпалер, усіх свійських тварин і граків. На довколишніх полях збирали різне коріння і брудне бадилля кормового буряка й листя капусти. З’їли ліки на олійній основі. Зі столярного клею варили суп і холодець. Люди вмирали тисячами, особливо страждали діти. За підрахунками істориків, у блокадному Ленінграді померло 1 млн 200 тис. жителів…

Трамваї зупинилися, зникло світло й опалення, туалети не працювали. У місті зросла кількість крадіжок і вбивств з метою заволодіння продуктовими картками. Почалися набіги на хлібні фургони й булочні. Чисельність випадків людожерства взимку сягала 600 на місяць. Схоплених людожерів негайно розстрілювали.

"Ми перетворилися на зграю голодних звірів, – писали ленінградці родичам. – Ідеш вулицею, зустрічаєш людей, які хитаються, немов п’яні, падають і помирають. Ми вже звикли до таких картин і не звертаємо уваги, тому що сьогодні вони померли, а завтра – я".

Гроші, картини, антикваріат нічого не коштували. Тільки хліб і горілка мали реальну ціну.

Для підвезення продовольства, боєприпасів і палива залишалася єдина комунікація – Ладозьке озеро. На його західному березі вже у серпні розпочали спорудження порту, і 12 вересня до Ленінграда прибули перші дві баржі. Цю єдину блокадну "артерію" Ленінграда народ назвав "дорогою життя". Але брак суден, бомбардування й сильні осінні шторми заважали налагодженню регулярних поставок продовольства. Наприкінці листопада, коли Ладога замерзла, судна замінили кінними обозами й автомашинами. Крига була не дуже міцною, тож багато вантажівок тонуло.

У жахливих умовах блокади місто продовжувало працювати, випускаючи танки, боєприпаси. Робота військових заводів не припинялася навіть під час повітряних тривог. У місті працювали театри й музеї, діяло радіо.

24 січня 1942 року було введено нові норми постачання хліба. Завдяки "дорозі життя" робітники стали одержувати 400 грамів, службовці – 300, утриманці й діти – 250, війська в першій лінії – 600, війська тилових частин – 400 грамів. 11 лютого пайок знову було збільшено. Навесні ленінградці почали отримувати м’ясо, жири, крупи, хоча й в обмеженій кількості.

Жителів прагнули евакуювати. Евакуація з міста розпочалася ще наприкінці листопада 1941 року, але масового характеру набула лише в січні 1942 року, коли зміцніла крига. З блокадного Ленінграда виїжджали в першу чергу діти, жінки з дітьми, хворі, поранені та інваліди.

Зима 1942–1943 років різко відрізнялася від попередньої. Вулицями міста вже курсував громадський транспорт, не було видно снігових заметів і сміття. Працювали підприємства, що одержали паливо і електроенергію. Відкрилися школи, кінотеатри, майже в усіх будинках діяли водопровід і каналізація, працювали міські лазні, був (хоча й невеликий) запас дров і торфу.

12 січня 1943 року по всій смузі фронту розпочалася артилерійська підготовка, а після її завершення тисячі солдатів пішли на прорив німецької облоги. У ніч проти 19 січня радіо Ленінграда передало, що блокаду прорвано, а до лютого – повністю знято.

Підготував: Юрій КИЛИМНИК
Джерело: Прес-Центр