Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

01.04.2007 18:21

Гра по-черкаському


Іллюстрація до новини "Йосип Гірняк у ролі Голохвастова у п'єсі
Йосип Гірняк у ролі Голохвастова у п'єсі "За двома зайцями"
На засланні актори Гірняк і Добровольська товаришували з Остапом Вишнею, у Києві мріяли про повернення до Черкас, а закінчили життя в далекій Америці.

На початку минулого століття серед черкащан популярним був театр. Яскравими зірками черкаської сцени тих часів було талановите подружжя – Йосип Гірняк та Олімпія Добровольська.

Мистецтво в неволі

Свій творчий злет актори розпочали на Поділлі. На початку 1920 року разом із Театром ім. І. Франка, який очолював Гнат Юра, переїхали із Вінниці до Черкас. Тут публіка не була розпещена театральними дійствами, а тому надзвичайно радо відвідувала вистави. Колективу довелося значно пришвидшувати темпи роботи – щотижня радували глядачів новою прем'єрою!

Влітку 1922 року, отримавши запрошення від режисера Леся Курбаса, Гірняк і Добровольська переїхали до Києва працювати у новаторському мистецькому об'єднанні "Березіль". Лесь Курбас створив театр пошуку нових форм драматургії. У театрі "Березіль" Гірняк і Добровольська швидко стали провідними акторами. Проте невдовзі на самобутній театр опустився меч репресивної системи. За невідповідність вимогам соцреалізму арештували Леся Курбаса. Не уникнув біди і Йосип Гірняк – у 1934-му його засудили на три роки. Вірна Олімпія Добровольська вирушила услід за чоловіком.

Заслання подружжя відбувало в містечку Чіб'ю – столиці Ухт-Печорського концентраційного табору. Там уже перебував Остап Вишня, який допоміг Гірняку влаштуватися в табірний клуб. У неволі Гірняк зіграв близько 50-ти театральних ролей, дружина – майже 30 ролей. Залишатися на півночі актори мусили навіть після закінчення терміну ув'язнення. Але весь час їх вабили Черкаси, де жив батько Олімпії – Остап Добровольський.

Черкаські перспективи

У серпні 1940 року Гірняк і Добровольська змогли повернулися в місто над Дніпром. Обласний театр усе ще не мав мистецького керівника. Як тільки Гірняк і Добровольська з'явилися в Черкасах, директор прийшов із документами про оформлення їх на роботу в театрі.

Через місяць у Києві відбулася всеукраїнська конференція театрального активу, на яку поїхав і Гірняк. Недавній зек не мав права зупинятися в готелях, тому ночував у приятеля. Поява на конференції "розшифрованого фашиста-шпигуна" збентежила багатьох колишніх колег. Але щира зустріч з Ю. Яновським та З. Гайдай сприяла теплішому ставленню.

Після конференції представники НКВС запропонували Гірняку їхати до Львова на посаду мистецького керівника драматичного театру ім. Лесі Українки. За таку "милість" він мусив стати "стукачем". Гірняк відверто сказав, що для таких завдань він не підходить. Пізньої осені розмова повторилася. Гірняк заявив, що йому більше до душі праця в Черкаському колгоспному театрі...

У квітні 1941 року Гірняк отримав наказ з'явитися до Києва й стати до виконання обов'язків мистецького керівника Театру Юного Глядача. 1 травня Гірняк і Добровольська залишили Черкаси. У столиці Гірняк водночас знімався на кінофабриці у фільмі "Борислав сміється".

Весь світ – театр!

Коли почалася війна, театр спорядили в евакуацію. Спершу дісталися до Харкова, потім почули, що їхатимуть до Ашгабату. Проте Гірняк і Добровольська вирішили добиратися до Черкас. Україна вже була під німцями. Тільки завдяки щасливому випадку подружжю вдалося уникнути арешту, а через знайомих – здобути перепустку до Черкас. Після короткого перепочинку в Черкасах вони вирушили далі на захід. Врешті опинилися в складі Львівського Оперного Театру, де Гірняка взяли актором і режисером драматичного відділення. Тут уперше на українській сцені він поставив Шекспірового "Гамлета".

Потім Гірняк і Добровольська перебували в Німеччині у таборі переселенців, де організували Театр-Студію. Після війни переїхали до Нью-Йорку. Там нескорені березільці своєю мозольно-відданою працею виховували молодих акторів, поставили багато вистав на високому мистецькому рівні. Упродовж десятиліть зберігали вони традиції українського театру Леся Курбаса.

Підготував: Володимир ЧОС
Джерело: Прес-Центр