Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

14.02.2006 14:55

Змієві вали – "велика українська стіна"


Іллюстрація до новини "Вали згадуються в давньоруських літописах"
Вали згадуються в давньоруських літописах
Подібність між Змієвими валами, збудованими за часів давньоруських князів Володимира і Ярослава, і Великою Китайською стіною зовсім не надумана.

І Китай, і Русь намагалися захистити себе такими гігантськими спорудами від нападів кочівників Великого степу.

Назва Змієвих валів походить чи то від їхньої зміїстої форми, чи то від давніх українських легенд про те, що їх виорав величезним плугом казковий Змій.

– Розміри й масштаби захисної споруди справді вражають: загальна довжина понад 950 кілометрів, ширина становила 6-7 метрів у фундаменті, висота – до 3,5 метра, – розповідає заступник директора з наукової роботи Черкаського обласного краєзнавчого музею Валентина Нестеренко. – І досі неподалік Комарівки в бік Журжинців Корсунь-Шевченківського району тягнуться залишки Змієвих валів місцями завдовжки 12–20 метрів, завширшки близько 7 і заввишки до 2,5 метра.

У давнину із зовнішньої (південної) сторони валів проходили рови 5–7 метрів заввишки й до 2 метрів завглибшки. Вали мали дерев’яний каркас, який продовжувався зверху укріпленням із колод. Шкода, що побачити залишки валів зараз можна здебільшого в лісах, адже на полях їх давно вже знищила оранка.

Змієві вали простяглися на правому березі Дніпра від Житомирщини до річки Росі на Черкащині, а на лівому березі проходять уздовж Дніпра й правого берега Сули. Тривалий час їх вважали витвором ще скіфських часів (І тисячоліття до нашої ери). Тільки наприкінці ХХ століття археологічна експедиція Михайла Кучери чітко встановила, що вали побудовано в Х–ХІ століттях.

Вали згадуються в давньоруських літописах. А німецький єпископ Бруно, який 1008 року проїздив через Київ проповідувати християнство кочовому народові печенігам, у своїх листах німецькому імператорові повідомляє, що князь Володимир Святославович із дружиною провів його аж до меж своєї держави, "яку він оточив від кочового ворога дуже потужною й дуже довгою огородою".

Печеніги тоді часто нападали на Русь, спустошували руські міста. Отже, 988 року, в рік прийняття нашою країною християнства, святий князь Володимир розпочав будівництво укріплень уздовж притоків Дніпра.

Справа це була непроста й потребувала значних зусиль молодої Давньоруської держави. Згідно з розрахунками науковців, будівництво тривало близько 20 років, і щороку на ньому мало працювати не менше 3,5 тис. осіб. Спочатку кордон Русі проходив на правому березі по річці Стугні, зовсім неподалік від Києва, на лівому березі – набагато далі на південний схід, по річці Сулі (нині Черкащина й Полтавщина). Коли 1032 року південний кордон на Правобережжі було перенесено на Рось, тут було побудовано ще одну лінію оборонних споруд. Щоправда, після того, як 1036 року Ярослав розгромив печенігів, потреба у валах відпала. Занедбана споруда почала руйнуватися, потерпала від пожеж.

І тільки в другій половині ХІІ століття потреба у валах виникла знов. Через натиск нового кочового племені – половців – захисту в київських князів шукав гнаний ними народ торки. Їх оселили на Пороссі й Переяславщині. Тут вони захищали південь Русі від половецьких нападів. "Змієві вали опинилися в глибокому тилу, – пишуть у своєму дослідженні археологи Іван Артеменко і Михайло Кучера. – Однак повністю свого значення вони все ж не втрачають. Так, у XII столітті було збудовано ще один вал, який, очевидно, захищав поселення торків від нападу половців".

Підготував: Максим СТЕПАНОВ
Джерело: Прес-Центр