Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

16.04.2010 12:18

"Антирадянські" листівки на вулицях Черкас у брежнєвські часи розвішував... партійний працівник


Іллюстрація до новини "Михайло Ліхцов – людина багатьох умінь і захоплень. Серед них – й винахідницька діяльність"
Михайло Ліхцов – людина багатьох умінь і захоплень. Серед них – й винахідницька діяльність
Фото: журнал "Изобретатель и рационализатор"
"Міста, власне, немає. У центрі Черкас – суцільна руїна," – так згадував Михайло Ліхцов свої перші враження від післявоєнних Черкас.

У місто над Дніпром доля закинула Михайла зовсім випадково. Народившись 6 вересня 1929 року в Тирасполі, він підлітком залишився без батьків – їх заарештували за політичними звинуваченнями. Ріс в дитбудинку в місті Ананьїв Одеської області. У 1941 році разом з дитбудинком опинився в евакуації. А після війни вирішив повернутися в Україну. По дорозі йому порадили Черкаси – "відносно благополучне" українське місто.

Обжившись у Черкасах, закінчив автошколу, педучилище, влаштувався на роботу до редакції газети "Черкаські вісті" (пізніше "Прапор комунізму"). Був коректором, літературним працівником, завідувачем відділу... Наприкінці 1956 року він – заступник головного редактора відділу громадянсько-політичного мовлення Черкаського обласного радіо. Після закінчення у 1960 році факультету журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка його призначили на посаду головного редактора щойно відкритого книжково-газетного видавництва. Тоді ж уперше надрукував свої твори.

У липні 1963 року зустрівся з Василем Симоненком. Ту зустріч Ліхцов вважає для себе знаковою – "ця розмова підтвердила, що ми однодумці". У 1963 році Михайла Степановича перевели на посаду помічника першого секретаря Черкаського промислового обкому партії... На цьому його партійна кар’єра закінчується: введення радянських військ до Чехословаччини, дружньої до СРСР країни, підриває віру в партійні ідеали.

І от Михайло Ліхцов, партійний працівник, обирає шлях анонімно-петиційної кампанії. 22 серпня 1968 року він від імені міфічного товариства "Симоненкові друзі" (самого Василя Андрійовича тоді вже не було серед живих) надіслав до газети "Літературна Україна" листівку, в якій засуджував введення військ до Чехословаччини. Через кілька днів, 26 серпня, він виготовив і повісив на рекламному щиті на вулиці Гоголя в Черкасах листівку, в якій закликав населення протестувати проти окупації Чехословаччини.

Тогочасний черкаський працівник КДБ Володимир Лелеко у інтерв’ю "Прес-Центру" згадував: "Ми автора шукали півтора року!.. Ліхцов в одному з листів до дружини написав, що людям добре живеться за кордоном. Ми звірили почерк і переконалися, що листівку писав він. Працював він тоді в обкомі. Тому спочатку перевели на іншу роботу, а потім заарештували".

Михайло Ліхцов отримав за антирадянську пропаганду та агітацію три роки ув’язнення. Повернувшись з мордовських таборів, тривалий час перебував під наглядом КДБ. Лише через сім років йому дозволили друкувати невеликі кореспонденції під власним ім’ям, раніше ж – тільки зрідка і під псевдонімом.

У 1988 році Михайло Ліхцов звернувся до Президії Верховної Ради України з листом, в якому просив переглянути його справу. Проте реабілітовано його було тільки у 1991 році. В 1990-ті роки Михайло Степанович активно працює у пресі, однією з провідних його тем стає викриття злодіянь комуністичного режиму. На схилі життя майже втрачає зір, проте не перестає писати. Помер Михайло Степанович 20 січня 2009 року.

Михайло Ліхцов – не тільки правозахисник і журналіст, а й поет. Десятки три його віршів надруковано, 10-12 покладено на музику, кілька записано на платівки. Слова, що викарбувані на камені у парку 50-річчя Жовтня у Соснівці, належать перу Михайла Степановича:

"Нащадку наш! Відчуй через віки

Минулих років і красу, і силу,

І щирий потиск щедрої руки,

Яка цей парк чудовий посадила!"

Висловлюю щиру подяку за допомогу в підготовці матеріалу вдові Михайла Ліхцова Галині Григорівні.

Підготував: Дарина МОХАММАД
Джерело: Прес-Центр