Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

21.02.2010 09:08

Воїнь


Іллюстрація до новини "Укрiплення гаванi мiста Воїнь XI-XII ст. Реконструкцiя Г.В. Борисевича"
Укрiплення гаванi мiста Воїнь XI-XII ст. Реконструкцiя Г.В. Борисевича
Фото: http://www.ruskiezemli.ru
На місці давньоруського міста-гавані нині залишився лише дніпровський острівець неподалік від берегів Чорнобаївщини.

Пам’ятаєте слова князя Володимира, занотовані Нестором у літописі "Повість временних літ": "Не добре, що мало городів коло Києва". І став будувати міста на Десні, на Острі і на Трубіжі, на Сулі і на Стугні. І почав набирати "муже лучше от словень і от крівечь, і от чуді, і от в’ятичь, і от сих насель ради; бе бо рать от печеніг. І б воюяся с ними і одоляя іх".

А ще у "Слові о полку Ігоревім": "І ржуть коні за Сулою, слава дзвенить у Києві".

І з’явилися понад Сулою, від гирла до Лубен, майже два десятки городищ-фортець. Серед них одне з найбільших міст-фортець – місто Воїнь. Нині за кілометр чи два від Жовниного (Чорнобаївського району), посеред Кременчуцького водосховища, височить чималенький острів, заквітчаний ромен-зіллям, ромашкою, чебрецем. Посеред нього багато озерець, в яких водиться сила-силенна карасиків. Закинеш вудочку і не встигнеш озирнутися, як поплавок тоне. Навесні, коли вода спадає, під урвищем можна знайти напіврозбиті амфори, срібні хрести, браслети, залишки керамічного посуду, а часом, якщо пощастить, давньоримські та грецькі монети, наконечники стріл. Між іншим, у свій час чимало таких знахідок зберігалося у краєзнавчому музеї Великобурімської середньої школи.

Перед затопленням Кременчуцького водосховища протягом чотирьох років (1956-1959) Кременчуцька древньоруська експедиція інституту археології Академії наук УРСР, яку очолювали Василь Довженок і В.К. Гончарова, проводили тут розкопки, які досить точно допомогли відтворити загальний вигляд літописного Воїня, який був тут тисячі літ тому одним із найважливіших економічних і оборонних центрів Русі. Досить сказати, що його площа сягала майже 30 гектарів. А укріплена гавань в гирлі Сули при виході на великий Дніпровський шлях служила захисним притулком для руських та іноземних купців.

Як засвідчили розкопки, місто було обнесене частоколом із п’ятиметрових дубових паль завтовшки з 20 сантиметрів. На суходолі його оточував глибокий рів і насип. Внутрішній рів забезпечував зв’язок центру городища із Сулою і відігравав роль укріпленої гавані. Безперечно, якби Воїнь був лише фортецею, то для нього обрали б місце на пагорбі за 300 метрів від дитинця. Тут було достатньо лише прокопати рів, насипати насип з одного боку – і фортеця готова. Древні ж будівельники вибрали для Воїня місце між новим і старим рукавом Сули з метою мати добре укріплену гавань. Між іншим, з таким розрахунком було вибране місце для фортеці Жовнин, що розташовувалося за три кілометри вище по Сулі від Воїня.

Городище займало підвищення над заплавною терасою, з усіх боків оточене водоймами. Зі сходу фортецю захищала Сула, на півночі рукав старої Сули – Кривуля, на заході другий рукав – Рівчак, на півдні – заболочена місцевість з озерами. По суті, гавань була неприступна. А для купців попід частоколом були збудовані своєрідні кліті розміром 3х3 метри. В них можна було деякий час проживати і зберігати товар. До речі, аналогії подібним городищам, що служили гаванями, можна знайти і поза межами Русі. Зокрема така укріплена гавань існувала на території Польщі, поблизу Сандоміра.

Перша згадка про місто Воїнь міститься у "Повісті временних літ" в 1055 році. Звідси князь Всеволод Ярославович вирушав у похід на торків, які з’явилися тоді вперше на території південноруських степів. Згадується воно в тому ж літописі і в 1147 році. Детально його описує і арабський географ ХІІ ст. Ідрісі. У 1184 році половці на чолі із ханом Кончаком спалили всі міста на Посуллі, в тім числі і Воїнь. Та невдовзі гавань знову ожила. Але після татаро-монгольської навали Воїнь був остаточно зруйнований. І його жителі змушені були шукати притулок у заплавах Дніпра. Виникло поселення Воїнці. А під час затоплення Кременчуцького водосховища від колись багатолюдної фортеці-гавані залишився лише острівець. А серед люду довколишніх сіл і досі існують легенди про мужніх захисників фортеці-гавані, про відважних мореплавців. Цікаво, що і нині вихідці з цих місць – у числі екіпажів військових і торговельних суден.

Підготував: Тетяна КАЛИНОВСЬКА
Джерело: Прес-Центр