Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

23.01.2010 14:07

Канів: остання битва поляків у Першій світовій війні


Іллюстрація до новини "Після битви на Черкащині у назвах польських полків, дивізій і навіть бронепоїздів та на військових відзнаках з’явилося слово
Після битви на Черкащині у назвах польських полків, дивізій і навіть бронепоїздів та на військових відзнаках з’явилося слово "Канів"...
Тільки на Канівщині я чув цю дивну назву яскраво-зеленої рослини з дрібними квіточками – німецька трава. Разом з тим, навіть старожили, називаючи так цю рослину і пояснюючи, що її насіяли колись німецькі кавалеристи для своїх коней, знизували плечима у відповідь на запитання, коли це було, бо в Другу світову тут більше танки й мотоцикли бачили… Коли ж у польських джерелах я випадково натрапив на згадку про цю битву під Каневом, мені раптом стало зрозуміло, коли ті кавалеристи були у моєму рідному краї та звідки взялася знайдена колись на нашому городі срібна монета-дойчмарка…

Військо поза законом

Мирний договір, підписаний у Бресті в січні 1918 року, дозволяв німецьким і австрійським солдатам залишатися на українській землі, а от від польських та російських військ вимагав негайно здати німцям зброю і покинути територію УНР. З усіх польських частин на території України лише Другий корпус Юзефа Галлера наважився назвати Брестський договір фікцією і вирушити вглиб України, подалі від німців, які прагнули знешкодити польське військо, та від австрійців, яким понад усе хотілося підвісити на гілляці генерала Галлера. Бо той ще зовсім недавно служив Австро-Угорській імперії, але обрав для себе війну за незалежність Польщі…

Другий корпус мав за мету перейти Дніпро, та 1 травня 1918 року зупинився в околицях Канева на правобережжі Черкащини. Із 8302 солдатів і 979 офіцерів корпусу тільки трохи більше двох тисяч солдатів та три сотні офіцерів не були хворими і пораненими. Підрозділ відчував гостру нестачу медикаментів, харчів, боєприпасів та амуніції – в такому стані його застали німецькі війська генерала Зіерхольда. Чотирнадцять німецьких батальйонів, які йшли по п’ятах поляків стрункими колонами, ситі і озброєні до зубів, вийшли в район того ж Канева і невдовзі оточили поляків. Перевага була явно на боці кайзерівського війська, яке мало 12 тисяч солдатів, підтримуваних трьома батареями польової артилерії.

6 травня німецький і польський генерали обмінялися парламентарями. Німці вимагали безумовної капітуляції, на що поляки гордо відповіли бундючним нащадкам тевтонів: у них може й малувато снарядів і патронів, але аж ніяк не гонору…

Поєдинок польського й німецького орлів

1918-й рік був доленосним як для Німеччини, так і для Польщі. Якщо польський орел тільки розправляв крила на злеті державної незалежності, то старий птах кайзерівського герба ризикував скласти крила внаслідок революції, що назрівала у Німеччині. Разом з тим, німецька армія навіть у такий тяжкий час залишалася вимуштруваною, дисциплінованою і загартованою у боях Першої світової. Генерал Зіерхольд був тертим калачем у військовій справі і надто добре знав знаменитий польський гонор, щоб продовжувати тиснути з вимогою капітуляції. Хитрий пруссак заявив, що німецький ультиматум був мало не жартом і начебто залишив корпус Галлера у спокої на цілих п’ять днів.

Разом з тим, німецькі батальйони продовжували стискати лещата навколо польських підрозділів, які дислокувалися в Каневі і селах Канівського повіту – Копіюватій, Степанцях, Синявці, Маслівці, Потоках, Козині… Рано-вранці 11 травня, о 3-ій годині 30 хвилин німецькі війська раптово вирушили у наступ, обравши за першу мішень найманевреніший підрозділ поляків поблизу Потоків – у результаті несподіваної атаки одночасно з трьох боків того ранку поліг весь 6-й кавалерійський полк польських уланів. До рук німців потрапила артилерійська батарея, був відрізаний від своїх 16-й стрілецький полк і офіцерський легіон. Вирвався з оточення лише один уцілілий улан: поранений у руку, він галопом домчав до Маслівки і здійняв тривогу.

Через годину німці вже штурмували Козин. Тут вони зазнали перших втрат від двох ескадронів поручика Кислінського – шаблі польських уланів лущили німецькі голови в рогатих касках, мов горіхи... Підняті по тривозі підрозділи польського 14-го стрілецького полку підполковника Орлика-Лукоського після короткого кривавого бою на вулиці Козина відступили у напрямку Ємчихи – на той час бої вже йшли і в Степанцях та Синявці. Частину польської артилерії, а також медичні фургони вдалося приховати від ворожого обстрілу в невеличкому лісі Копіюватої. Інженерні підрозділи поляків спішно обладнували позиції – особливо успішними були оборонні бої проти німців з використанням дамб і болота поблизу Маслівки, а близько 8-ї години ранку польська артилерія з-під Канева нарешті відкрила прицільний вогонь по німецьких батальйонах у захоплених Маслівці й Козину. Німецький наступ захлинувся, батальйони Зіерхольда зазнавали все більших втрат. У цих умовах увечері 12 травня німці знову запропонували переговори, обіцяючи почесні умови капітуляції. Після того як у селі Миронівка Канівського повіту (нині це – райцентр Київщини) капітуляцію було підписано, німці віроломно порушили обіцянку: полонених солдатів і офіцерів роззброїли, пограбували і відправили до таборів. Цікаво, що ще на початку битви, яка тривала дві доби, оточені у церкві Козина польські стрільці тримали оборону і не здавалися, аж поки їм не повідомили про повну капітуляцію…

Настав час підрахувати втрати. Німців загинуло півтори тисячі, поляків – менше тисячі. Три тисячі польських солдатів і 250 офіцерів потрапили в полон. Частині корпусу, в тім числі і його командувачеві Юзефові Галлеру вдалося вирватися з оточення й уникнути неволі.

Вже наступного року саме Галлер сформує у Франції чудово вимуштрувані частини Війська Польського і помститься за Канів – 10 лютого 1919 року польська армія генерала Галлера переможно вийде на прусський берег Балтійського моря. Цієї миті Юзеф Галлер проведе церемонію "заручення Польщі й Балтики" – він зніме з руки і кине у хвилі моря свій срібний перстень з польським орлом. До Польщі, згідно з рішеннями Паризької мирної конференції, відійдуть 45 тисяч квадратних кілометрів німецької Померанії…

Назва "Канівський" – найкращим підрозділам Війська Польського

У травні 2008 року Президент Польщі Лех Качинський вітав і нагороджував учасників зібрання у Пулавах Люблінського воєводства, які відзначали 90-річчя битви під Каневом і свято 2-го саперного Канівського полку, що дислокувався у Пулавах. У вітанні зазначив, що саме "у пам’ять про славу польської зброї відроджена Республіка дала назву Канівський другому саперному полку"… Цікаво, що 1919 року "на честь останньої битви поляків у Першій світовій" почесну назву "Канів" отримав навіть польський бронепоїзд, а ім’я "Канівський" – дуже багато підрозділів відродженого війська Польщі – 4-а стрілецька дивізія, 10-й полк польової артилерії, 28-ий, 29-ий, 30-ий і 31-ий стрілецькі полки, дислоковані у Лодзі, Варшаві й Калішу та 6-й полк уланів у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ). Всі ці підрозділи припинили існування 1939 року, коли Польщу знову загарбали німці…

ДОВІДКА "ПРЕС-ЦЕНТРУ":

Юзеф Галлер (1893-1960) – командувач корпусу в останній битві Польщі у Першій світовій війні.

Випускник Віденської військово-технічної академії. Організатор скаутського і "соколівського" руху в Польщі. Під час Першої світової війни – командир батальйону, полку, а потім бригади Польського легіону війська Австро-Угорської імперії.

Творець польської Блакитної армії (названа так через колір мундирів), сформованої у Франції із 70 тисяч польських добровольців. Звільнений з армії за осуд військового путчу Пілсудського, створив і очолив опозиційну Робітничу партію. У 1940-1943 роках – міністр польського уряду Сікорського у вигнанні. Після Другої світової війни не захотів служити соціалістичній Польщі й залишився жити у Великобританії.

Підготував: Андрій КРАВЕЦЬ
Джерело: Прес-Центр