Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

09.01.2010 09:17

Польська молодь боролася з фашистами під керівництвом… уманчанина


Іллюстрація до новини "Польські гарцери на вулиці повсталої Варшави були веселими – так, ніби просто гралися у війну..."
Польські гарцери на вулиці повсталої Варшави були веселими – так, ніби просто гралися у війну...
Фото: http://www.zhp.pl
Ян Віруш-Ковальський був одним із лідерів Спілки польських гарцерів – молодіжної скаутської організації, яка понад усе ставила волю і добробут рідної Польщі. Уродженець Умані одним із перших вступив до гарцерських рядів, у рік створення організації і здобуття Польщею незалежності від Росії – у 1918-му…

Гарцери називалися так на честь польських середньовічних лицарів-"гарцовників", які перед битвою виїжджали наперед польського війська і викликали на одиночний поєдинок найкращих лицарів ворога. Молоді польські хлопці й дівчата, які зголошувалися в гарцери, усвідомлювали, що будь-якої миті можуть стати на поєдинок з ворогами молодої держави. Пам’ятали про це і самі вороги. 1939 року, коли гітлерівська Німеччина і сталінський СРСР розірвали навпіл Польшу, одними з перших на окупованих територіях гестапо і НКВС арештовували знов-таки гарцерів.

Віруш-Ковальський, народжений революційного 1905 року в Умані, на час початку Другої світової війни вже був шанованим серед гарцерів інспектором гірських регіонів, директором Товариства друзів Гуцульщини. Загроза вторгнення військ Німеччини, яка ультимативно вимагала передати їй місто Данциг (Гданськ), сприяла призначенню Януша заступником комісара у справах оборони Варшави. Невдовзі його гарцери блискуче проявили себе в боях за польську столицю, а коли державу було окуповано, перейшли у підпілля. На цей час організація отримує назву "Сірі шеренги" – хлопці й дівчата розповсюджують антигітлерівські листівки, вивішують польські прапори і навчаються бойовому мистецтву, готуючись стати до справжнього бою. Ці навички знадобляться їм під час Варшавського повстання – гарцерські підрозділи "Зоська", "Вігри", "Густав" і "Парасоль" прославилися як незламні й хоробрі у поєдинку з регулярними військами вермахту.

У червні 1944 року Ян Віруш-Ковальський був арештований гестапо, але вже через місяць його випустили – не вистачило доказів підпільної діяльності. Під псевдонімом Роман він продовжував керувати економічним саботажем і зривом німецьких планів у кількох польських містах водночас. Був нагороджений кількома польськими медалями й орденами, зокрема Золотим Хрестом Заслуги.

Після війни очолив Спілку польських гарцерів і був обраний членом польського парламенту. Входив до складу Верховного Народного Трибуналу. Зокрема брав участь у розгляді гучної справи колишнього гауляйтера Данцига, групенфюрера СС Альберта Форстера, відомого розправами над поляками.

Ян Віруш-Ковальський помер від раптового серцевого нападу взимку 1963 року. Ім’я уманчанина назавжди залишилося у списку найбільших авторитетів і для гарцерів сучасної Польщі…

Підготував: Андрій КРАВЕЦЬ
Джерело: Прес-Центр