Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

21.06.2009 15:11

"Романи, як і шлюби, народжуються на небесах"


Іллюстрація до новини "Світлана Горбань (праворуч) разом зі своєю сестрою та онуком після нагородження"
Світлана Горбань (праворуч) разом зі своєю сестрою та онуком після нагородження
Фото: Анастасія УДАЛЬЦОВА
Так вважає черкаська письменниця Світлана Горбань, яка є дипломанткою престижного літературного конкурсу "Коронація слова".

Поштовхом до літературної творчості для Світлани Горбань, мабуть, стала саме трагічна подія.

Коли відійшла за межу її бабуся, жаль у душі пані Світлани не зміг утриматися всередині і вилився у повість. Так народилася книжка "Апокриф". Потім з’явилися ще декілька романів та повістей, що розійшлися не однією тисячею екземплярів. Усі написані у співавторстві з сестрою.

На початку червня у Києві відбулася урочиста церемонія – підбиття підсумків престижного Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс "Коронація слова – 2009". Серед усіх виходили на сцену по нагороду і Світлана Горбань з сестрою Наталією Лапіною. Адже їхній роман "Надія: сплутані пазли" потрапив у десятку найкращих. На такий захід до столиці Світлана Горбань приїжджає не вперше. Вона вже є лауреатом та переможцем численних літературних конкурсів. П’ять років тому в десятці найкращих творів на Всеукраїнському конкурсі був детектив черкаської письменниці "Майстри неможливого".

– Разом з Наталією пишемо книги вже близько п’ятнадцяти років. Ми побачили, що доповнюємо одна одну. Те, чого не вистачає одній, є в іншої. Якщо чесно, мені так легше. Іноді сестра підказує ідею, іноді – я, – ділиться з журналістом "Прес-Центру" секретами приготування літературних страв пані Світлана. – Після народження ідеї сідаємо і обговорюємо її. Взагалі, мені здається, що романи, як і шлюби, народжуються на небесах. Тому що ніколи не знаєш, з чого він вибудовується. Наприклад, останній наш роман, за який нас цього року нагородили, народився з оповідання. А тоді так розрісся і покотився, як снігова лавина. Стільки ж усього хотілося сказати в ньому.

Книги сестри друкують переважно взимку. А влітку обговорюють ідеї. "Або одна друкує, а інша потім перечитує. Адже романи – це і величезна частина технічної праці", – пояснює черкаська письменниця.

Сестра Світлани Горбань живе у Кременчуці, де працює психологом. Сама ж Світлана викладала в черкаській школі світову літературу. Долати відстань між обома містами сестрам допомагає Інтернет. За допомогою електронної пошти вони не лише спілкуються, а й надсилають свої книжки друзям. Треба ж почути думку іншого. "Адже мій роман – моя дитина. Вона для мене найкраща. Тож прошу читачів дати пораду, розкритикувати. Але критикують мало. Найсуворіші наші критики – це ми з сестрою. Коли ми об’єднуємося за роботою, у нас виникає багато суперечок. Але в результаті робота йде краще", – зазначає пані Світлана.

Як же доля розкидала сестер-письменниць? У Голодомор їхні бабуся з дідусем (батьки по материній лінії), втекли з села Велика Андрусівка, що за Чигирином у Кіровоградській області, аж у Росію. Сестри народилися вже на Сахаліні. Коли ж повернулися на Батьківщину, поселилися в різних містах.

– Людей дивує, як я – російський філолог – почала спілкуватися, а потім і писати чистою українською мовою. Просто прагнула вивчити рідну мову. Дуже допоміг мені в цьому викладач Черкаського педагогічного університету (нині ЧНУ ім. Б. Хмельницького. – Авт.), де я навчалася, Василь Пахаренко, – говорить Світлана Горбань.

Нині книги черкащанки можна купити хіба що через Інтернет. "Ви ж знаєте, як українській книжці важко пробитися у світ. Ніколи не забуду, як ми з сестрою видавали перший роман. Та після того ми могли написати роман про те, як видавати роман!" – каже пані Світлана, однак оптимізму не втрачає: "Ми створили свій сайт. Маємо читачів в усій Україні. Нас знайшла навіть жінка з Америки. Вона там створила сайт, де друкує твори українців з усього світу. Вже взяла в нас інтерв’ю".

Нині Світлана Горбань бавить онуків, що приїхали до неї з Росії, і розповідає їм власні казки. "В останньому романі ми порушили проблему взаємостосунків батьків і дітей. Вважаю, що треба ставитися одне до одного дуже бережливо. Бо життя – миттєвість", – підсумовує черкаська письменниця.

Підготував: Назарій ВІВЧАРИК
Джерело: Прес-Центр