Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

30.05.2009 10:06

"Модний вирок" Черкащини


Іллюстрація до новини "Щоб сфотографуватися – велика родина вбиралася по-святковому. Фото 1928 року"
Щоб сфотографуватися – велика родина вбиралася по-святковому. Фото 1928 року
Одяг жителів нашого краю залежав від моди та епохи. Вдяганка, яка ще кілька століть тому слугувала перш за все для захисту від холоду і сонця, дуже швидко перетворилася на іграшку української та європейської моди.

Захист від холоду і сонця

У давні часи значна частина сільського населення Черкащини ткала полотно вручну. Тому одяг був самобутнім і мав яскраво виражений національний колорит. Влітку чоловіки носили полотняні штани, сорочку навипуск, підперезувались очкуром, на голову одягали солом’яного бриля, на ноги – чоботи, постоли, личаки, а то й просто ходили босоніж. Зокрема косили тільки босими!

У холодну пору року носили свити, кожухи, кобеняки, на ноги взували чоботи із високими халявами. На голову вдягали шапку, як правило зі смушку, адже у кожному дворі були вівці, які, власне, для цього і були призначені. Жінки носили спідниці, запаски, сорочки, взимку – свитки та кожушки. На голові – хустка, влітку – легка біла, а взимку – тепла.

Якщо зараз вважаються привабливими засмаглі тіла і обличчя, то раніше гарною вважалась біла шкіра, а люди всіляко захищалися від сонця. Працювали влітку в білому одязі та крислатих брилях, жінки – у білих хустках.

Дитячим одягом були штанці та сорочечка, поцяцькована бузиною (в горошок). З моменту танення снігу аж до заморозків дітвора бігала босоніж. Взимку дитячим взуттям були чоботи, досить часто одні на всіх. Тож надвір вибігали по черзі.

Шанування традицій

На початку ХХ ст. у гардероб чоловіків усе ширше входять європейські костюми, косоворотки, кашкети, пальта, фетрові капелюхи, у жінок – спідниці, блузки, сукні, черевики. Але, незважаючи на стрімкий розвиток моди, люди зберігали у своєму вбранні національний колорит, що робило їхню зовнішність особливо привабливою. Так, наприклад, до спідниці жінки одягали вишиту українським орнаментом сорочку. Навіть гаптували національними узорами модно скроєну сукню.

Замість чобіт жінки та чоловіки усе частіше одягали черевики, хоча до модного чоловічого костюма добре пасували й гарні хромові чоботи. Чоловіки до костюмів одягали косоворотки, шовкові сорочки, різноманітні манишки, досить часто – українські вишиті сорочки із китицями. Дехто носив краватки або зав’язував на шиї кольоровий бант. Модними були невеличкі ціпки з різьбленими або кістяними ручками. На вихід чоловіки одягали суконні кашкети з високою тулією або фетрові капелюхи-котелки. Втім, усе це одягалося на великі свята, на урочисті події або для фотографування на пам’ять.

Стиль мілітарі

Жовтневий переворот 1917 року вніс свої корективи в одяг. У вбранні обох статей з’явилися елементи із військово-революційним відтінком. Чоловіки почали замість піджаків одягати сорочки-гімнастерки, кашкети військового крою. Жінки стали обрізати коси, замість квітчастих хусток у моду входили червоні косинки та капелюшки. Але і в 1920-1930 роки люди не забували про своє українське коріння – на численних фотографіях тих часів ми бачимо наших земляків у вишитих сорочках, жінок у коралях та очіпках.

У повоєнні та майже всі 1950-ті роки на стиль одягу впливали відголоски війни. Легка промисловість не могла забезпечити потреби населення в одязі, тож на повну потужність працювали майстерні з індивідуального пошиву одягу. В чоловіків у моді було галіфе, яке шили навіть з вельвету. Чоловіки-начальники одягали на роботу військові френчі та галіфе (це в 1950-ті було нормою). Взимку модно було взуватися у валянки білого кольору з вузькою поздовжньою смужкою шкіри посередині.

Пальто на виріст

У довоєнний та післявоєнний період асортимент дитячого одягу в торговельній мережі був невеликим. Малеча бігала у штанцях та сорочечках, в основному пошитими вдома. Влітку штанці були короткими, на підтяжках, що перекидалися навхрест. Із взуванки влітку були туфельки або сандалі, але більшість дітей усіх вікових груп влітку бігала босоніж.

Важче було з зимовим одягом. Через безгрошів’я пальто купували на виріст, тобто на кілька років. Спочатку пальто було великим, так що й рук не було видно з рукавів, потім якраз впору, далі – малуватим, а вже наостанок носіння дошивали рукави. Тільки після цього, коли вже дитина, власне, була підлітком, пальто, яке було остаточно порваним та заяложеним, викидали. Досить часто воно переходило меншим дітям. Зимовою взуванкою у хлопців і дівчат, за невеликим винятком, були кирзові чоботи. Звісно, діти з сімей середнього та високого достатку одягалися краще.

Починаючи із 1960-х років у торгівлі почали масово з’являтися дитячі товари. Зовнішній вигляд дітей помітно поліпшився. Вже в середині 1970-х чобіт до школи ніхто не вдягав, носили шкільну форму. Зникло поняття на виріст, діти стали вдягатися по моді.

"Москвички" та "руминки"

У 1950-1960-х роках взимку чоловіки носили куфайки, куртки-"москвички", шапки-вушанки, рідко – шапки-кубанки. На свята вдягали костюми: широчезні штани із манжетами на холошах та двобортні піджаки. Особливо популярними у парубків та молодих чоловіків були штапельні штани у тоненьку смужку. Вихідним верхнім зимовим одягом були пальта – шерстяні, драпові, суконні, модним був комір із каракулю. Шапки були із цигейки або каракулеві зі шкіряним верхом.

Модними були хромові чоботи-гармошки та штани з напуском. Взимку та восени на вихід одягали хромові чоботи із калошами – у такий спосіб захищали взуття від вологи і не тягнули бруд до хати, скидаючи калоші при вході. Носили так звані парусинові туфлі, пошиті з брезентини. На роботу – коричневого кольору, на вихід – білі, які підбілювали зубним порошком.

Асортимент жіночого одягу був набагато ширшим: різноманітні сукні – ситцеві, шовкові, шерстяні, штапельні, крепдешинові тощо. Взимку носили пальта, шубки-цигейки. Влітку взували туфлі, а взимку – чоботи, валянки, боти, обшиті хутром черевички-"руминки".

Простоволосий шок

Характерною рисою всіх часів, аж до середини 1960-х років, було носіння протягом всього року чоловіками, жінками і дітьми головних уборів. Чоловіки взимку ходили в шапках, влітку носили кашкети (восьмиклинки та шестиклинки з ґудзиком зверху). У вихідні одягали капелюхи: фетрові, солом’яні, синтетичні. Жінки запиналися в хустки: влітку простенькі, білі, в холодну пору року в теплі, шерстяні, на свята – в квітчасті з китицями. Жінки, що працювали лікарями, учителями, службовцями, на голову одягали невелику шапочку з каракулю, а поверх неї хустку, так щоб шапочку було видно. Діти влітку носили панамки – біленькі шапочки з тканини, старші ходили в кашкетах, як дорослі, в тюбетейках, дівчатка носили батистові хусточки. Мода ходити без головного убору прийшла на Черкащину в першій половині 1960-х. Старі люди були шоковані, коли зустрічали взимку на вулиці простоволосого хлопця. Далі мода перекинулася на дівчат, потім на молодих жінок.

Стиляги

В кінці 1950-х до нашого суспільства почали пробиватися елементи західної моди: на зміну чоловічим зачіскам типу бокс та напівбокс прийшли довгі модні стрижки. Носили то широкі штани, якими "замітали" вулиці, то вузенькі дудочки. Тупоносі туфлі міняли на гостроносі кори, увійшли у моду барвисті сорочки та широкі різнобарвні краватки.

Радянська тоталітарна система, яка хотіла, щоб усі вдягалися однаково й бідно, з ворожою агресивністю ставилася до новинок. Молодь, яка модно вдягалася, називали стилягами, їх висміювали на сторінках журналу "Перець", критикували на комсомольських зборах. Але модний прогрес вже ніхто не міг зупинити! У середині 1960-х вся молодь переходила на модні фасони одягу та взуття, та й легка промисловість почала випускати стильні речі. Нікуди було подітися недавнім критикам стиляг – стали й вони носити вузькі штани, сучасні туфлі, стригтися не під бокс, а під канадку. В 1960-ті почала поступово стиратися різниця між зовнішністю сільського та міського населення.

Підготував: Володимир ЧОС
Джерело: Прес-Центр