Редакція громадсько-політичного видання "Прес-Центр"
18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 оф. 20
Телефони: (0472) 564-664 – творчий та рекламний відділи.
(0472) 546-806 – бухгалтерія. друкувати ...

09.05.2009 09:05

Легенда партизанської Черкащини


Іллюстрація до новини "Унікальне фото Івана Калашника. Публікується вперше"
Унікальне фото Івана Калашника. Публікується вперше
Фото: надав Петро ЖУК
Загадкова постать партизана з Монастирищини Івана Калашника буквально обросла міфами.

Десь на початку 60-х років минулого століття на книжкових полицях з’явилися майже одночасно дві книжки командирів партизанських з’єднань Михайла Наумова "Степовий рейд" та Олександра Сабурова "Таємничий капітан". Чимало місця в них було відведено легендарній постаті часів Великої Вітчизняної – Калашнику (Калашникову). Обидва автори давали цій людині діаметрально протилежні оцінки.

"Калашников, – писав Сабуров, – називав себе секретарем Київського обкому партії, провокатор. Його прізвище і обком легендаризовані київським гестапо. Мета проста – взяти в свої руки всі зв’язки підпілля і партизанських загонів і підставити їх під удари гестапо".

"Про Калашника нам довелося чути на Полтавщині, стверджують, що Калашник діє за Дніпром... За Калашником весь наш народ," – так писав Михайло Наумов.

Журналісти і краєзнавці Черкащини і Вінниччини доклали чимало зусиль, щоб чітко визначити: Калашник був не агентом гестапо, а одним з перших організаторів партизанського руху в Україні, який виник не за вказівками центру, а з народних "низів".

В газетах було опубліковано десятки статей про легендарного партизана, які опісля лягли в основу документальних книжок. Нам довелося не тільки ознайомитися зі старими документами, які зберігаються в архівах, а й спілкуватися з очільниками партизанського руху Вінниччини і Черкащини, дружиною Калашника Марією Валеріанівною, сестрою Яриною Іванівною і братом Степаном Івановичем, жителями Хвилі Жовтня, Сатанівки, Цибулева, Балабанівки, Підвисокого тощо. Ми переконалися, що у деякої частини учасників опору є справді доцільні зауваження щодо книжок, виданих в минулому столітті.

Нині незаперечно, що саме постріл Калашника 4 травня 1942 року був першим пострілом збройної партизанської боротьби на західній Черкащині проти запроданців і окупаційної влади після розгрому партизанських загонів, створених у перші дні війни.

Здавалося б, парадокс: перед війною у селах Коритня і Хвиля Жовтня було репресовано понад 100 осіб, з них 63 розстріляно, а от окупаційна влада заарештувала тут не більше десятка радактивістів. І це при тому, що, згідно зі звітом підпільного райкому партії, партизани і підпільники знищили 1667 ворогів, 230 поліцаїв, пустили під укіс 37 паровозів, 380 вагонів, підірвали 2 залізничні мости, вивели з ладу 5 цукрозаводів, 17 молотарок! Чому ж за такої активності партизанів окупаційна влада на Монастирищині майже не чинила репресій щодо місцевого населення, і це при тому, що, за розпорядженням житомирського генерал-комісара Клемма, "за кожен постріл у рейхснімця буде розстріляно 10, а за кожне поранення або вбивство рейхснімця 100 чоловік і жінок місцевого населення"?

Секрет – у своєрідній тактиці Калашника, партизани якого діяли відкрито, викликаючи вогонь карателів на себе, після кожної акції обов’язково залишаючи записки про те, чия це робота. Невеликий, надзвичайно мобільний партизанський загін Івана Калашника відзначався своєю зухвалістю, безстрашністю. Почали зі зриву посівної кампанії, розгрому поліцейських кущів, агрокомендатур.

Не маючи вдосталь вибухівки, за рекомендації партизанських командирів Петра Саморухи та Івана Калашника підпільники повсюди запроваджували оригінальний метод диверсій на залізниці. Диверсійна група, вийнявши костилі із зовнішнього боку колії, перед самим проходом паровоза за допомогою телефонного дроту розтягувала рейки, і ешелон летів під укіс. Згодом цей спосіб був удосконалений: з внутрішнього боку рейки кріпили "розширювач"... Причини аварії встановити не могли, все списували на поганий стан колії.

Якось у село Підвисоке прибув інспектор зі збирання молока. Одержав від фашистських поплічників молоко та масло, відлупцював кількох поліцаїв "за погану службу" і зник із села... На Соколецький млин прибув на машині майор жандармерії. Набрав борошна і залишив розписку з тим же страшним для фашистів підписом "Калашник"...

Партизани загону імені Чапаєва, яким командував Калашник, забирали з німецьких складів і роздавали населенню хліб, продукти, розповсюджували зведення Радінформбюро, проводили по селах мітинги, піднімаючи людей на боротьбу з ворогом. І все це за кілька десятків кілометрів від місця будівництва майбутньої ставки Гітлера "Вервольф", охорону якої здійснювала імперська служба безпеки!

Від імені окупаційної влади повсюди з’являлися величезні оголошення німецькою та українською мовами: "1000 (одну тисячу) крб. нагороди! 13 липня 1942 року близько десятої години пострілом з партизанської гвинтівки був убитий старшина української поліції Сергій Палсакар. Злочинець безсумнівно установлений – бандит вештаючийся Іван Калашник із села Коритня району Монастирища... Хто дасть відомості, по яких можна буде спіймати Калашника і його спільників, отримає вищезгадану нагороду".

Німці попалися на гачок міфу про "невловимого Калашника" і самі активно його поширювали. Всі постріли у жандармів і поліцаїв, розгром поліцейських кущів, обстріл військових ешелонів, диверсії на залізниці, вчинені різними партизанськими групами, списувалися на нього. Тож міф про Калашника давав користь сам по собі. Німці – народ пунктуальний, і підстав для втілення у життя репресій, передбачених розпорядженням Клемма, не вбачали. Обмежувалися, в основному, спаленням хат, підозрюваних у зв’язках з Іваном Калашником.

Загинув Іван Калашник 23 лютого 1943 року в селі Кантелина Іллінецького району, між іншим, при загадкових обставинах. Та розпалене ним багаття партизанської боротьби вже ніщо не могло загасити. Тільки за 1943 рік поблизу ставки "Вервольф" було зареєстровано понад 1000 фактів опору. Невеликий загін Івана Калашника перетворився на цілий батальйон 2-ої Української партизанської бригади. Його бійці, взявши на озброєння досвід, тактику, прийоми легендарного партизанського ватажка Івана Калашника, перетворили напівбезлісну зону на зону суцільної партизанської боротьби.

Підготував: Слава СТАВНА
Джерело: Прес-Центр