Громадсько-політичне видання "Прес-Центр"

Інтерактивна карта Черкаського р-ну. Потрібен Flash.
З
09.08.2008 10:19

Журавський підводник Ілько Жежерун


Іллюстрація до новини "Ілько Жежерун серед колег і німецьких викладачів у Гамбурзі"
Ілько Жежерун серед колег і німецьких викладачів у Гамбурзі
Фото: з сімейного архіву
Уродженець Городищини був випробувачем перших російських підводних човнів.

Ольга Романенко народилася в 1944 році, через 27 років після смерті свого знаменитого діда Ілька Жежеруна. Але в її родині збереглися цікаві перекази про цю надзвичайно цікаву людину.

Журавський Діоген

– Мій прадід Дмитро Жежерун був селянином середнього статку, – розповідає Ольга Валентинівна. – По-вуличному його називали Жаркий, бо був рудий. Мав він трьох дітей: Юхима, Ілька і Катерину.

Ілько ріс хлопцем жвавим, заповзятим і гордовитим. У 14 років, маючи вже міцну статуру, почав зустрічатися із сусідською дівчиною Анютою і заявив батькам, що хоче одружитися. Але батько заборонив йому, ще й дав доброї прочуханки. Проте хлопець не змирився, забрав дівчину і поїхав у Одесу, де були, як він чув від батьків, далекі родичі. Через тиждень дівчина повернулася, але Ілько залишився.

Хлопець був сильним, показним, але, на жаль, без належної освіти. Спочатку працював швейцаром у магазині, а потім вантажником у порту. Житла свого не мав, спав у бочках. А знайомого попросив на підошві написати: "За роботу 5 рублів". Тобто, якщо згоден стільки платити – буди, а якщо ні – краще не чіпай.

Тоді ж Ілько зв’язався із місцевою бандою і деякий час був серед одеських урок. Значно пізніше, коли Ілько вже мав власне помістя у столиці, колишні фраєри нагадали про себе і попросили у нього грошей. Не встаючи з ліжка, Ілько відповів їм: "Гроші у шафі. Візьміть скільки треба". Через тиждень "позичені" гроші урки повернули.

Моряк і службовець

В той же час у Журавську волосну управу прийшло повідомлення про призов Ілька до царської армії. Прадід Дмитро посилає Юхима в Одесу по брата. Як Юхиму вдалося підійти до Ілька і переконати його – невідомо, але в село вони повернулися вдвох. Ілько при цьому сказав: "Якби я побачив Юхима здалеку, то вскочив би у Чорне море й втопився, але в армію не пішов". Проте пізніше він з усмішкою згадуватиме цю фразу, адже все його подальше життя буде пов’язане з морем, флотом, кораблями. З війська він повернувся вже іншою людиною: освіченою, серйозною, відповідальною.

Невдовзі Ілько одружився. Його дружину звали Устина Йосипівна і була вона із заможної родини із Вітебської губернії. Подружжя Жежерунів жило у Петербурзі і мало свій будинок із подвір'ям. Це був справжній маєток, який охоронявся, і вхід до нього був по перепустках. Про це згадував земляк Ілька Жежерун Пилип, який тоді служив солдатом у столиці і випадково зустрів свого односельця на вулиці. Ілько дав йому перепустку, і солдат декілька разів відвідував маєток.

На той час служба Ілька була пов’язана з військовим кораблебудуванням. За сімейними переказами, він був серед перших випробувачів російських підводних човнів. Готували тоді для цієї справи декількох осіб. Але головний випробувач в останню хвилину відмовився, а Ілько Жежерун рішуче запропонував свою кандидатуру і успішно виконав завдання. Переказують, що за цей крок сам цар Микола ІІ зняв рукавичку і особисто потис йому руку.

Сімейне фото як оберіг

За переказами, що збереглися в родині, дід Ілько проходив стажування за кордоном у Гамбурзькому університеті. Про це свідчить велике дореволюційне фото, зроблене в Німеччині. Воно й зараз висить на почесному місці, як пам’ять про діда. На світлині Ілько Дмитрович зображений зі своїми колегами та німецькими викладачами.

Під час Великої Вітчизняної війни це фото зробило добру справу. На початку окупації німці ходили по хатах і збирали харчі. Двоє із них зайшли і до Жежерунів. Побачивши знімок, німці зупинилися, уважно його роздивилися, перемовилися по-своєму і вийшли з хати. До кінця війни ні німці, ні поліцаї на їхнє подвір’я не заходили.

Дід Ілько декілька разів, сам і з сім’єю, приїжджав із Петербурга до Журавки. Привозив подарунки, ходив до церкви, спілкувався із земляками. В селі його сім’ю поважно називали Пітерцями. Одного разу, збираючись до церкви, він засунув за халяву чобіт фінку. Це помітила його мати і спитала: "Іллюшо, а що це ти робиш?" – "А может какая-то дрянь прідєрьотся?" – відповів син.

Із панянок у селянки

В буремному 1917 році у Журавці був тиф. Помер старший брат Юхим. Ілько з дружиною і дітьми – Дмитром і Валентином – приїхали на похорон. Коли повертались із кладовища, Ількові стало зле і він звернувся до копачів: "Готуйте яму і для мене". Через декілька днів він помер і був похований поруч із братом.

Дружина, забравши дітей, мала намір повернутися до столиці. Але десь на півдорозі вона почула про більшовицький переворот. Один із пасажирів сказав, що садиби багатих людей грабують, проводяться арешти і краще туди не їхати. І тоді Устина вирішила повернутися в Журавку до батьків чоловіка. Це був перелом у її житті.

В селі пам’ятають, що Устина Йосипівна (а зверталися до неї саме так) мала десяток капелюшків, 6 прикладних кіс, коштовні прикраси, фотоальбоми тощо. Але в селі ці речі втратили свій сенс. Обставини і любов до дітей змусили її пройти нелегкі випробування. Вона навчилася всього, що треба робити сільській жінці: готувати страву, пекти хліб, поратися по господарству, доглядати корову тощо. І справлялася вона добре. Діти були доглянуті, господарство теж.

Під час Голодомору 1932–1933 років довелось виміняти сімейні коштовності на харчі. А влітку 1933 Устина спекла перший хліб з нового урожаю, з’їла його і померла. Хлопці залишилися самі. Старшому було 27, а молодшому – 23 роки. Згодом Дмитро одружився, а через деякий час пішов жити в іншу оселю. Валентин залишився у батьківській хаті. Проте довго не парубкував, а засватав дівчину і одружився. Це й були батьки Ольги Валентинівни Романенко.

Сьогодні в родині збереглися окремі речі діда Ілька і його дружини Устини: фото, деякі прикраси, коробка з-під капелюшків. Їх по праву можна назвати сімейними реліквіями.

Підготував: Микола ЩЕРБИНА
Джерело: Прес-Центр

Версія для друку


Коментарі
Коментарі можут залишити лише зареєстровані користувачі.
Cкористайтесь формою авторизації, якщо у вас не відкрито аккаунт зареєструйтесь.
Варто почитати

MARKETGID NEWS


Украинская Баннерная Сеть

 

 

JOIN.UA

Погода, Новости, загрузка...

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

MARKETGID NEWS

Останні новини

Повна стрічка новин

Керівник проекту:Віталій Латишев;

Дизайн та флеш: Дмитро Гончаренко

bigmir)net TOP 100