Громадсько-політичне видання "Прес-Центр"

Інтерактивна карта Черкаського р-ну. Потрібен Flash.
З
29.06.2008 09:00

Митрополит київський Йосип Тукальський


Завдяки йому Черкащина тривалий час залишалася духовним центром України.

Міжконфесійні суперечності останнього часу змушують нас пильніше вдивлятися в історію української церкви і передусім періоду Руїни (60-ті роки XVII ст.). Особливу увагу привертає постать київського митрополита Йосипа (Йосифа) Нелюбовича-Тукальського – послідовного захисника державності України та її церкви, життя і діяльність якого значною мірою були пов'язані з Черкащиною.

Після смерті 1663 року в Корсуні київського митрополита Діонісія (Балабана), який останні роки провів у цьому місті, постало питання про обрання нового митрополита. На соборах українського духовенства, що двічі відбувалися восени того року у Корсуні, на сан митрополита висувалися дві кандидатури. Більшість віруючих, насамперед козацтво, селяни і значна частина правобережного духовенства, бажала мати за свого пастиря народного улюбленця – білоруського єпископа Йосипа Тукальського (Нелюбович – це його прибране ім'я), який відстоював ідею незалежності України.

Прихильники пропольського правобережного гетьмана Павла Тетері підтримували кандидатуру єпископа Антонія Вінницького із Перемишля. До того ж його підтримував і польський король Ян Казимир II, який хотів на київській митрополії бачити свого ставленика. Тому він, ігноруючи думку корсунських соборів, затвердив його митрополитом. Та духовенство і опозиційне козацтво рішуче опротестували це рішення, і у березні 1664 року король змушений був визнати та затвердити також і обрання Йосипа Тукальського. Отже, у київській митрополії склалося своєрідне двовладдя.

Але коли на Правобережжі розгорнувся повстанський рух проти Тетері, митрополит Йосип Тукальський з відома останнього був підступно заарештований поляками і ув'язнений у Марієнбурзькій фортеці (нині – місто Мальборк у Польщі). Король вимагав покаяння митрополита. Після важких роздумів Йосип Тукальський звернувся до Яна Казимира II з листом, запевнивши його у вірності Польщі. У 1688 році його випускають на волю.

Та прибувши до Чигирина, де гетьманом уже став Петро Дорошенко, київський митрополит не поспішав виконувати взяті перед польським королем зобов'язання. Він зближається з новим гетьманом, вбачаючи в ньому свого однодумця і поборника незалежності України. Відтепер Йосип Тукальський постійно живе у Чигиринському Троїцькому монастирі, що стає відтоді центром не тільки церковного, а й політичного життя України.

Перед Петром Дорошенком і митрополитом постало питання – якою надалі бути долі України, затиснутої з обох боків Польщею і Росією, які підписали у 1667 році Андрусівське перемир'я про поділ між собою українських земель. Протистояти цьому знесилена Україна була не в змозі. У гетьмана залишався третій варіант – турецький, у якому він вбачав єдиний вихід.

Хоча Йосип Тукальський і розумів, чого варте таке рішення, однак заперечувати гетьманові не хотів. До того ж він сподівався, що в цій ситуації він матиме підтримку константинопольського патріарха – ця обставина, напевне, була вирішальною. У 1668 році під тиском турецького султана патріарх Мефодій видає грамоту, яка утверджує Йосипа Нелюбовича-Тукальського в митрополичому званні й забороняє будь-якій іншій особі називати себе київським митрополитом. Таким чином, на Правобережній Україні, врешті, утвердилася влада єдиного духовного очільника-митрополита Йосипа Тукальського.

В подальшому Тукальський, як і гетьман Дорошенко, значні зусилля докладав до об'єднання церков Правобережної і Лівобережної України. Однак на заваді здійснення цих намірів стала політика Польщі і Росії, які не бажали посилення України, а також зміцнення української церкви. Виконуючи свої пастирські обов'язки, Йосип Тукальський жив то в Чигирині, то в Корсуні, то в Каневі. Він знав, що на нього полює Польща, а Москва продовжує вважати зрадником. Але він знав і те, що мусить служити лише Україні.

Наближаючись до заходу свого життя, знесилений нерівною боротьбою, митрополит-страдник розумів, що його митрополича влада тримається на шаблях Дорошенка, а падіння гетьмана буде і його кінцем. Невдовзі Йосип Тукальський тяжко захворів і 5 серпня 1675 року відійшов у вічність. У свій передсмертний час ім'ям Божим він закликав Дорошенка відійти, нарешті, від турецького султана і тільки власними силами рятувати Україну.

Спершу митрополита поховали у Чигиринському Троїцькому монастирі, де той жив. Проте 1678 року перед турецькою навалою за наказом ієромонаха Макарія Руслановича тіло митрополита було перенесене до Преображенської церкви Мгарського монастиря, поблизу Лубен.

Усе своє подвижницьке життя митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський віддано служив православній вірі і українському народу. Таким він залишився в пам'яті нащадків.

Підготував: Василь МЕЛЬНИЧЕНКО
Джерело: Прес-Центр

Версія для друку


Коментарі
Коментарі можут залишити лише зареєстровані користувачі.
Cкористайтесь формою авторизації, якщо у вас не відкрито аккаунт зареєструйтесь.
Варто почитати

MARKETGID NEWS


Украинская Баннерная Сеть

 

 

JOIN.UA

Погода, Новости, загрузка...

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

MARKETGID NEWS

Останні новини

Повна стрічка новин

Керівник проекту:Віталій Латишев;

Дизайн та флеш: Дмитро Гончаренко

bigmir)net TOP 100