Громадсько-політичне видання "Прес-Центр"

Інтерактивна карта Черкаського р-ну. Потрібен Flash.
З
29.03.2012 08:01

Тель-Авів будував, як хотів, син капелюшника з Умані


Іллюстрація до новини ""
Першим головним архітектором Тель-Авіва – міста, якому судилося стати однією з найвпливовіших столиць світу, був наш земляк – уродженець Умані Ієгуда Магідович, син уманського модельєра жіночих капелюшків Беньяміна Цві і уманської домогосподарки на ймення Рахіль. Коли один із творців держави Ізраїль і перший її прем'єр Давид Бен-Гуріон 1925 року організовував урочистий прийом найшанованішого гостя країни барона Ротшильда – він зробив це у Великій синагозі Тель-Авіва, збудованій уманчанином…

З фальшивим одеським посвідченням – до берегів Палестини…

Восени 1919 року з Одеси до Палестини у подорож, яка зробила його легендарним, вирушив корабель "Руслан" з шістьма сотнями євреїв на борту. Нинішні ізраїльтяни називають "Руслан" не інакше як "Мейфлауер сіонізму, який відкрив період Третьої алії". Пояснимо ці високі, але незнайомі для українського вуха слова. "Мейфлауером" називався корабель, який привіз до берегів США перших поселенців з Англії. Так само символічною стала назва "Руслана" для євреїв – хоча він був і не першим з моменту початку повернення євреїв на Землю обітовану, але шість сотень його пасажирів були цвітом майбутньої держави, яка відроджувалася з попелу…

По всій території колишньої Російської імперії палахкотіла війна, коли в Одесі в усіх припортових будиночках і навіть просто на клунках з пожитками посеред площі скупчилися євреї-біженці. 170 з них були втікачами зі Цфата і Тверії – підданими Великобританії, які хотіли повернутися до рідної Палестини. Англійський консул звернувся з проханням до чиновників радянської Одеси – і ті дали дозвіл на виїзд. Та Одеса не була б Одесою, якби до тих 170 іноземців не приписали ще й півтисячі євреїв з України, Польщі та Росії. Вони поспіхом вивчили географію Палестини, щоб не "проколотися" під час бесіди в одеському ЧК, а необхідними мовами – івритом та англійською, кожен з них володів і без додаткового навчання. До того ж, одеські професіонали кожному зробили по посвідченню репатріанта ("теудат оле") зі штампом "Комітет біженців із Ерец-Ісраелю по поверненні їх додому".

Зрештою "Русланові" дали зелене світло – у подорож до далекої Палестини уманчанин Ієгуда Магідович вирушив разом з майбутніми знаменитостями Ізраїлю – істориком Клаузнером, майбутнім редактором знаменитої газети "Га-Арец" Гліксоном, поетом Ратошем, доктором медицини Ясським, художниками Константиновським, Френкелем, Навоном і Литвиновським, скульптором Циффером, майбутнім міністром освіти Дінуром, майбутнім членом Кнессету Ісраелем Гурі, однією з підписанток Декларації про незалежність Ізраїлю Рахіль Коен-Каган, мамою майбутнього прем'єра Ізраїлю Іцхака Рабина – Розою Коен…

Сара Зеїр, дружина одного із найзнаменитіших ізраїльських композиторів, так згадувала про стомливу п’ятитижневу подорож морем: "Великий корабель "Руслан" був просто старим коритом. Ми заходили в Туреччину і Грецію, але аж ніяк не для того, щоб помилуватися красою, а щоб… помитися. В першу чергу шукали лазню. А потім, посвіжілі й веселі, поверталися у наш здоровенний трюм, розсували поклажу, звільняли майданчик і посеред моря-океану для нас танцював високий, гнучкий, як змія, і пластичний Барух". Йшлося про ще одну зірку світової величини – хореографа Баруха Агаді… Всіх цих людей з борту "Руслана" вже немає серед живих – залишилося те, що вони зробили – картини, скульптури, вірші, музика, книги. А уманчанин увічнив своє ім’я у спорудах Тель-Авіва – міста, яке на той час тільки забудовувалося на місці піщаних дюн морського узбережжя. Багато креслень він привіз із собою з Одеси, де через більшовицький переворот так і не були реалізовані ідеї забудови узбережжя Чорного моря у франко-італійському стилі.

Немає сенсу перераховувати всі споруди, зведені у Тель-Авіві Магідовичем – їх було понад п’ятсот. Багато з них уціліло до сьогодні – скажімо, вищезгадана Велика синагога або колишній кінотеатр "Естер", нині переобладнаний у фешенебельний готель "Сінема", будинки вулиць Монтефіорі і Нахлат Беньямін. Розповімо найцікавіші історії двох із будівель роботи уманського архітектора…

Найромантичніше місце старого Тель-Авіва

У Тель-Авіві Ієгуда почувався чудово – кажуть, що історія дружби першого головного архітектора міста з мером, Меїром Дізенгофом, розпочалася ще в часи українського періоду його життя. 33-річний Магідович нарешті міг втілити в життя всі свої архітектурні задуми, не стримуючи творчої фантазії. Однією зі споруд, яка стала дивовижним поєднанням безлічі європейських стилів, була будівля "Галей Авів Казино" (у перекладі – "Хвилі весни"), першого казино, більша частина якого містилася… над морем. Казино швидко перепрофілювалося на "богемне" кафе, де мала романтичні побачення молодь (поет Альтерман навіть присвятив цьому місцю вірші) і ділові зустрічі – політична й бізнесова еліта. Гостював тут навіть "британець номер один" Вінстон Черчилль. Збоку казино нагадувало багатопалубний корабель, який причалив до берега. Для величезних паль, які підняли ресторан над морськими хвилями на 5–8 метрів, чи не вперше використали новий будівельний матеріал – бетон. Це дало казино змогу вистояти під час руйнівного урагану 1936 року, який знищив більшість будівель узбережжя. Не вистояло казино перед вимогою міської громади – та постановила, що нема чого так випирати в море, змінюючи вигляд набережної. Коли після постанови муніципалітету казино спробували знести бульдозером, з цього нічого не вийшло – зруйнували, тільки коли підклали солідну пор-цію динаміту і підірвали його. Власник будівлі Соломон Крезановський, якого у рідній Одесі всі знали як Шльому Креза, засмучено сказав, що коли сапери підірвали опори казино, вони водночас перебили йому ноги…

Цікава деталь: казино знесли тільки тоді, коли помер мер Дізенгоф – за життя він завжди "кришував" творіння свого друга Магідовича. В історії їхньої дружби між чоловіками тільки раз пробігла чорна кішка. Мер любив їздити по Тель-Авіву на білій коняці – і перехожі вітали його, шанобливо піднімаючи капелюхи. Якось Магідович теж купив собі білого коня і почав їздити тими самими вулицями – і тель-авівці, не дуже придивляючись до обличчя, знімали головні убори перед сином уманського капелюшника. Друзі тоді мало не побили горщики, але захоплення мера перед творіннями архітектора меншим від того не стало…

Дім Левіна прославився терактом і таємничим механізмом

Вулиця Ротшильда була найпрестижнішою на час, коли тут купив земельну ділянку уродженець Литви, який довго прожив у США – купець Яків Левін. Архітектора вибрав теж найбільш "модного" – Ієгуду Магідовича. Той виправдав сподівання: будинок, зведення якого розпочали у квітні 1923 року, вийшов надзвичайно вишуканим, у стилі тосканської вілли з баштою, схожою на буддистську пагоду. Замовник мав незвичне побажання: попросив, щоб стеля вежі… розсувалася. Так, щоб власник вілли, не залишаючи її, міг милуватися зорями у свято Суккот, коли віруючі іудеї мусять ночувати в кущах під відкритим небом…

Після смерті Якова Левіна у будинку були банк, школа для дітей британських офіцерів, штаб воєнізованої організації "Хагана". Перший посол СРСР в Ізраїлі облюбував особняк для радянського посольства. Кажуть, орендна плата була просто шалено високою…

В останні дні зими 1953 року три бойовики з організацій "Ецель" і "ЛЕХІ" здійснили тут терористичний акт. На знак протесту проти антисемітської "справи лікарів" в СРСР, вони кинули гранату з тильного боку будівлі. Хоча сподівалися обійтися без жертв, постраждала не тільки споруда – осколки завдали поранення людям, зокрема дружині посла Клавдії Єршовій. Через три дні СРСР обірвав з Ізраїлем дипломатичні відносини і відновив їх тільки після смерті Сталіна.

1991 року дім Левіна роботи уманчанина оголосили "об’єктом особливої архітектурної цінності" і розпочали надзвичайно дорогу реставрацію – із задіянням найкращих фахівців та техніки, спеціально привезеної з Південної Африки. Коли реставратори займалися вежею, то виявили у найвищій її частині купу старих російських газет і дивовижний механізм, призначення якого ніхто не знав. Спробували привести його в дію і були шоковані, коли дах над головами розсунувся – механізм, винайдений уманчанином, справно працював і через 70 років!

Після реставрації в домі Левіна функціонували виставкові зали й офіс знаменитого антикварного аукціону "Сотбі". 2006 року за 35 мільйонів шекелів віллу придбав канадський мільярдер Джері Шварц. Будинок, зведений вихідцем з Умані, досі залишається однією з головних архітектурних родзинок туристичних маршрутів столиці, назва якої в перекладі означає "Пагорб весни"...

Підготував: Олександр БРАВАДА
Джерело: Прес-Центр

Версія для друку


Коментарі
Коментарі можут залишити лише зареєстровані користувачі.
Cкористайтесь формою авторизації, якщо у вас не відкрито аккаунт зареєструйтесь.
Варто почитати

MARKETGID NEWS


Украинская Баннерная Сеть

 

 

JOIN.UA

Погода, Новости, загрузка...

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

MARKETGID NEWS

Останні новини

Повна стрічка новин

Керівник проекту:Віталій Латишев;

Дизайн та флеш: Дмитро Гончаренко

bigmir)net TOP 100