Архітектор – це головний тесля
Архітектор з Черкас Іван Федорович Помазан часто повторює цей старогрецький вислів.
Це не самоприниження, а скоріше навпаки: батько теслював, і його рубанок Іван береже, як зіницю ока. І дід був майстровитою людиною.
Про його діда Федора хочеться розповісти окремо. Як і всі внуки, діда Іван любив безмежно. Ще малим ходив разом з ним пішки з рідної Дубіївки в Смілу по хліб. Йшли довго, бо Іванко ще малий, а у діда замість однієї ноги – дерев’янка. Потім довга черга в лавку, а ще дорога ж додому. Іван до цього часу пам’ятає скрип дідової дерев’янки, для нього він, як "попіл Клауса, який стукає в його серце".
Діда шанував, і навіть боявся, батько Івана, Федір. І коли той вирішив якось постріляти з трофейного пістолета (фронтовик же), дід забрав його у нього, а малий Іванко пожбурив зброю в озеро. Батько всю війну проносив на руках кулемет Дегтярьова.
Іван ріс, у школі вчився відмінно, предмети давалися легко. Займався активно спортом, його навіть запрошували у збірну України з волейболу. Але у нього була мрія – стати архітектором. У Харківський архітектурний інститут хлопець з Дубіївки поступив відразу. Навчався на відмінно. Потім – служба в армії на Далекому Сході. Там спроектував пам’ятник захисникам о. Даманський.
Після війська працює головним архітектором Кіровограда та Сміли. Там теж залишив свій творчий слід, зокрема, центр в Кіровограді.
У Черкасах Івана Помазана знають, як автора багатьох архітектурних витворів: аеропорт, магазин "Кооператор", кафе "Ярославна" (мріялося, що тут зустрічатимуться творчі люди), Будинок архітектора, об’єкти в районах, зокрема, адміністративний будинок у Кам’янці, Палац культури в Каневі тощо.
Виростив і вивчив дочку Оксану, яка теж стала архітектором. Вона виграла конкурс, як архітектор, на спорудження пам’ятника поетові Василю Симоненку в центрі Черкас.
Іван Федорович має неабиякий талант і художника, його графіка, живопис (акварелі) так і просяться на виставку, яку, хочеться вірити, ми скоро побачимо. Особливо мені подобається профільний портрет "Мій дід": "сталінський" картуз, закручені вгору вуса, колючий погляд. Дерев’янку не видно, але, здається, ніби чуєш її скрип. Я дивлюся на портрет, а Іван уже вкотре починає розповідь про діда…
Архітектура, кажуть, це музика, яка застигла в камені. І допоки ми і наші нащадки будемо її бачити й чути, доти й архітектор-"композитор" житиме в пам’яті наших сердець. Особливо приємно зараз спостерігати, як відроджуються пам’ятки історії, культури та архітектури. Це говорить про нетлінність нашої духовності.
Гоголь порівняв архітектуру з літописом світу. Помазан – теж літописець, нехай не світу, але нашого, черкаського.
Джерело: Прес-Центр
Версія для друку
Газета "Прес Центр" №5 (5) від 14.09.2005 р.
Коментарі
Варто почитати
-
Із годинника на вежі Успенського собору в Каневі кожні 15 хвилин лунатиме молитва
-
На Черкащині різко скоротилася кількість бажаючих оформити держакти на землю
-
Черкасам повернули музичну школу
-
Черкащани поїдуть до Харкова на шевченківський арт-пленер
-
Півсотні собак отримають свій "щасливий квиток"
MARKETGID NEWS
Украинская Баннерная Сеть
Cкористайтесь формою авторизації, якщо у вас не відкрито аккаунт зареєструйтесь.