Блоги Журналістів

Такий простий і в принципі передбачуваний висновок я зробив продивившись учора “День Д” з Михайлом Порєчниковим.

Ніхто не напрягався над сюжетом, його майже тупо зідрали з “Командос” зі Шварценегером, трохи додали елементи ролі обкурка у виконанні Джонні Деппа у фільмі “Страх і ненависть у Лас-Вегасі”, але виконував цю роль російський актор і, зрозуміло, що пародія виявилася досить жалкою.Але якщо Шварцу було достатньо м’язів, щоб ними потрясати, у Поручникова маси явно не вистачало. Але як бігав, як стріляв Особливий “респект” за гонки по гравію на снігоході. Уявіть, будинок обстрілюють, офіцер десанту лізе на горище за кулеметом (справа кількох секунд), в цей час викрадають його доньку, потім майор залишає непотрібний йому кулемет, і обганяє джипи на снігоході. Згідно сюжету на дворі серпень. І цей неозброєний і дуже небезпечний Іван доганяє злочинців для того, щоб подивитися їм у очі.

Образ справжнього російського патріота підкреслений кулінарними уподобаннями: від ризьких шпрот героя нудить.

Кулі його не беруть, в рукопашній йому немає рівних… Ще вразило словосполучення “Морський піхотинець НАТО”. Зрозуміло, що Іван таких майже однією лівою

Взагалі утомили російські низькоякісні копії голлівудських фільмів, судячи з реклами “С.С.Д.” – сценарій зідраний з японського фільму “Королівська битва” (оригінальна назва “Battle Royale“, “Яр” зідраний з фільму “Таємничий ліс” (оригінальна назва “The Village”).Для того, щоб переконати глядачів, що російський кінематограф не гірший за американський, необхідно випускати свій власний оригінальний продукт з таким же сценарієм.

А поки що росіяни відбивають бажання дивитися будь-які новинки до перегляду рецензій.

Нещодавно виникла така ідея.

Думаю, відвідувачам сайту було б корисно й цікаво знати, що де й коли має відбутися.

Це і музичні фестивалі, і програми облмуздрамтеатру, і анонси фільмів у кінотеатрах міста, і різноманітні цікаві заходи області загалом… тут немає обмежень!

До того ж можна дати можливість організаторам різноманітних заходів зв’язуватися з нами і вирішувати питання про розміщення своїх афіш.

Думаю, така співпраця була б корисною.

Чекаю розгляду пропозиції. :)

Цього тижня я відчув себе злісним порушником не лише Правил дорожнього руху, але й майже злочинцем.

В неділю повертаючись ввечері з Києва, я пізно помітив, що наближаюся до 2-го Золотоніського кола. Як результат – автомобіль вилетів на “клумбу” і трохи підрівняв знак “Черкаси – 33, Золотоноша – 3, Пальміра – 12″. Наслідки для автомобіля не важкі врятував захист кратера, тому полетіли лише кілька складових переднього моста і права фара (кузов залишився неушкодженим). Все б нормально, якби автомобіль не був застрахований “КАСКО”. А так, для страхувальників необхідна довідка з ДАІ. Отже, довелося їх викликати.

Чекав півтори години. За цей час встиг дослідити бордюр та територію на кругу – подібних мені тисячі. Найсмішніше, що поки я стояв, поряд ледь не в’їхав ще й мінівен. На щастя, в нього виявилися кращі за мої гальма.

ДАІшники приїхали за півтори години. Повідомили, що дійсно таких як я легіон, але жодних кроків для додаткового освітлення аварійно-небезпечної ділянки не приймається. Навіщо? Там же знаки є.

Оформили документи – забрали права, сказавши, що завтра без проблем заберу їх в Черкасах. Мої пояснення що мене осліпило записали. Виписали запрошення в суд на 05.02 (технічна помилка, обумовлювали 5 березня).

До Черкас доїхав своїм ходом. Ремонт зайняв менше дня і трохи більше тисячі гривень. А найскладнішим виявилося повернути посвідчення водія. Благо знаючі люди підказали, що враховуючи відсутність постраждалих та претензій від третіх осіб суд може розглянути справу через день-два і на хвилі боротьби за права (посвідчення) водіїв – позбавити цієї дорогої для кожного автолюбителя ксіви. Тому побігати довелося.

1. В приміщення суду просто так не потрапиш – повістка на 5-те, приходьте 5-го.
2. Чекати додаткової повістки марно.
3. Розгляд справи було призначено на 27 лютого – мені про це ніхто навіть не повідомив. Благо знайшов знайомих, які допомогли дізнатися.
4. Суд визнав мене винним у порушені ПДР, щодо поведінки при засліплені, хоча я якраз вів себе відповідно до ПДР – продовжував рухатися у заданому напрямку та знижувати швидкість. Виявляється – я визнав свою провину.
5. Заплатив 34 гривні штрафу. Дякую боже, що не залишився без прав.
6. З постановою суду поїхав у ДАІ, заплатив за лекцію, взнав, що необхідно було б ще пройти свіжу медкомісію – повезло, що пройшов її наприкінці січня.
7. Забрав посвідчення водія – тепер справа за страховиками.

У завданні питається? Чому ДАІ у боротьбі за показники та безпеку руху створює додаткові перепони для автолюбителів? Я ж міг спокійно виїхати і поматюкавшисть поїхати далі. Не зробив цього – пішов по повному колу. Якби хоч копійка з сплачених мною поборів пішла на створення умов для меншої аваріно-небезпечності цієї ділянки – я б і ще заплатив. Але ж впевнений, що будуть просто виїжджати оформлювати ДТП і продовжувати брати штрафи.

Інша ситуація цього тижня.

Друг на “Ауді А6″ виїжджаючи зранку крилом зачепив якісь стовпчик – розрізав крило автомобіля. Приїхали ДАІци, на щастя відразу повідомили, що їм доведеться забрати посвідчення водія. В результаті переговорів, досягли домовленості, щодо оформлення причини пошкоджень приблизно так “Свідок, який відмовився назватися, бачив як автомобіль зеленого кольору з причепом з якого стирчала арматура, задів арматурною дорогу іномарку і зник з місця ДТП”.

Порада дня: перед тим як викликати страховиків та ДАІшників подумайте, що вам дорожче, відремонтувати авто за власний рахунок чи посвідчення водія.

Настрій зіпсований. З самого ранку. Пішов в АТБ купити щось до чаю. За звичкою взяв чек. Роздивився, що я прохав, і мені дали 2 слойки, а по чеку і, відповідно, я заплатив 3. Ціна питання 1 грн 17 копійок. Але віру у людство вбили. Ну не буду ж я повертатися до продавщиці з претензіями – віддайте булочку. Варіант прийти купити ще одну, заплатити за неї, а булочку не взяти зі словами – вони ж Вам так подобаються. Думаю, що було б дієво. Але це потрібно було робити не виходячи з магазину. А після бою, як відомо…

Інтернет-видання набувають все більшої популярності серед ЗМІ. Тому ми робимо все для того, щоб наші відвідувачі отримували вчасно якісну, цікаву та актуальну інформацію.

Триває робота по оновленню сайту. Робота як технічна, так і творча та  редакторська. Тому, якщо у наших відвідувачів є запитання, побажання та пропозиції, – ми їх обов’язково візьмемо до уваги. Можете залишати їх прямо тут, у коментарях.

Банзай!

За два дні проїхав від Черкас до Умані і назад, а потім до Канева і повернувся. Нові враження, нові контакти, купа нової інформації.Подорожуючи областю усвідомлюєш, що подорожуючи виключно у межах робота-дім-робота важко робити обласне видання. Бо твоє світосприйняття і проблеми дуже відрізняються від проблем тих, хто живе у районах.

Згадується, як тривалий час хотів підготувати матеріал, про переповнення вулиць обласного центру, паркування на тротуарах та неповагу до пішоходів. А виявляється варто від’їхати 2 км від центру Черкас і цю проблему ніхто не розуміє.

А цікавить населення купа питань, про які ми вже і думати забули. Наприклад, відключення електроенергії. Чи знаєте ви, що в Маньківці РЕМ вимикає трансформатор з 8 ранку до 17 вечора. І скажіть мені, як за таких умов працювати?

Взяв попутників, двох 15-річних хлопчаків першокурсників у бурсі - стояли “голосували”. Щодня один з них їздить 15 км в один бік на навчання, щоб вивчитися на тракториста. По закінченню навчання планує працювати в селі. Зарплата тракториста 2-2,5 тис. грн. Був щиро здивований сумою, але потім зрозумів, що в селі він не зможе витратити ці гроші “на себе”. Немає ще в селі інфраструктури для нормального відпочинку. Бачив за вікном автомобіля кілька сільських ринків – це просто жах. Так ось, хлопчина розповів, що в їхньому ПТУ отруїли (можливо вони самі отруїлися) трьох дівчат. Вночі відвезли до лікарні – відкачали. А ми про це ні сном, ні духом. Та й, якщо чесно про отруєння в інтернаті Чигирина та на птахофабриці Канева ми взнали з центральних каналів – бо загальноукраїнські прес-служби більш відкриті ніж місцеві.

А ще, автобан Одеса-Київ, який так помпезно відкривали кілька років тому вже латають. Ось вона українська якість.

За вікном бачиш багато цікавого, але усвідомлюєш, що якщо вийти та побалакати з мешканцями цих населених пунктів взнаєш багато цікавого і про голову райдержадміністрації, і про голову райради та їхніх прибічників. І цю інформацію можна отримати лише так, бо самі можновладці не звітують про свої оборудки, а правоохоронці не бажають псувати стосунки з керівництвом району.